Нещодавно для студентів факультету аграрних технологій та екології відбувся інтенсив-тренінг на тему «Вступ до пермакультури». Захід було організовано за сприяння заступника декана з партнерства Марії Августинович, а провели його тренерки Катерина Рабан (м. Луцьк) та Олександра Рибалко (м. Хмельницький).
Тренінг охопив низку важливих питань, пов'язаних з пермакультурою — напрямом, що ставить за мету створення гармонійних екосистем та господарювання на основі принципів природи. Учасники дізналися про те, як за допомогою пермакультури можна відновлювати навколишнє середовище, створювати стійкі ландшафти та навіть використовувати бур’яни з користю. Також обговорювалися практичні аспекти планування ділянки, збереження природних ресурсів, таких як вода та ґрунт.
Цікавою особливістю тренінгу стали практичні заняття, які проводилися на відкритому повітрі в форматі живого спілкування. Студенти мали змогу застосовувати отримані знання в групових завданнях, що вимагали творчого та наукового підходу до вирішення конкретних екологічних проблем.
Як зазначила тренерка Олександра Рибалко, концепція пермакультури дозволяє спланувати ділянку так, щоб зберегти її природну цілісність і зробити її максимально ефективною для сільськогосподарської діяльності. Наприклад, збір дощової води у спеціальні резервуари, мульчування для збереження вологи у ґрунті, а також посадка рослин для запобігання ерозії на схилах — це лише деякі з методів, що активно використовуються в пермакультурі.
За словами Катерини Рабан, пермакультура — це не лише спосіб господарювання, а й спосіб мислення. Її основна ідея полягає у взаємодії з природою на її умовах. Вона підкреслила, що, лише досягнувши розуміння гармонії з навколишнім середовищем, можна зберегти його і зробити придатним для подальшого використання.
Тренінг залишив позитивні враження у студентів, які отримали не лише нові знання, але й практичні інструменти для їх застосування у майбутній професійній діяльності агрономів, екологів, агроінженерів та лісівників.
Пермакультура — це шлях до сталого розвитку, який дозволяє не тільки використовувати природні ресурси, але й відтворювати та зберігати їх для майбутніх поколінь.
