Будівництво - сфера, яку ще донедавна багато хто вважав «не для жінок». Але сучасна Україна доводить протилежне. Війна, відбудова, стрімкий розвиток міст і розвиток технологій висвітлили справжню потребу у фахівчинях, які поєднують технічне мислення, креативність і тонке відчуття деталей.
Студентки спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія» Луцького національного технічного університету — це покоління молодих інженерок, які вже сьогодні формують нове бачення галузі. Їхні історії перегукуються з цілями міжнародного проєкту Erasmus+ KA2 “ConstructHer Future”, що реалізується в ЛНТУ та спрямований на посилення ролі жінок у будівельній сфері.
Студентки спеціальності «Будівництво та цивільна інженерія» Луцького національного технічного університету — це покоління молодих інженерок, які вже сьогодні формують нове бачення галузі. Їхні історії перегукуються з цілями міжнародного проєкту Erasmus+ KA2 “ConstructHer Future”, що реалізується в ЛНТУ та спрямований на посилення ролі жінок у будівельній сфері.
Сталеві балки не обирають стать того, хто їх проєктує. Будівництво — це можливість залишити слід у світі, і в цьому немає нічого “не жіночого”, — Ангеліна Комаринець.
Ще кілька років тому я, як і більшість випускників, стояла перед непростим вибором майбутньої професії. Я завжди вміла малювати — ще з дитинства це було моїм способом виразити себе. Тому природно, що найбільше я хотіла стати дизайнером, саме в цьому напрямі бачила щось близьке до себе — креативність, естетика, візуальне мислення. Але життя внесло свої корективи: на бюджетне місце я пройшла саме на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія». І тоді переді мною постало справжнє випробування: піти за мрією — але за контрактом, чи обрати будівництво — і використати шанс вчитися безкоштовно.
У підсумку я вирішила спробувати обидва варіанти одночасно: вступила одразу на дві спеціальності — і на дизайн, і на будівництво. Але вже після першого семестру я свідомо залишилася лише на одному — на будівництві. Чому? Тому що зрозуміла: ця професія не менш творча, ніж дизайн. Але водночас вона значно практичніша, стабільніша і — головне — потрібна. Особливо зараз, коли Україна проходить через складні часи, і вже сьогодні треба думати про те, як ми будемо відбудовувати країну.
Наразі я вже навчаюсь на 4 курсі в ЛНТУ і паралельно працюю за спеціальністю. Мені подобається, що я можу застосовувати теорію на практиці, брати участь у реальних проєктах, і при цьому розвиватися не лише як інженер, а й як людина, яка формує простір навколо себе. Так, це робота з цифрами, кресленнями, конструкціями. Але це також — про створення, про візію, про вплив на реальний світ. І зовсім неважливо, хто ти — хлопець чи дівчина. Сталеві балки не обирають стать того, хто їх проектує. Іноді буває складно — бо ще й досі існує стереотип, ніби інженер-будівельник — «не жіноча» професія. Але насправді — це саме те місце, де жінки можуть проявити себе не гірше за чоловіків.
Моя історія — це про вибір не за шаблоном, а за змістом. Будівництво стало для мене більше, ніж просто спеціальністю — це можливість створювати, змінювати, впливати. І я щиро закликаю дівчат, які зараз стоять перед вибором: не бійтеся технічних спеціальностей. Обирайте те, що має сенс, перспективу і силу змінювати майбутнє. Будівництво — це не просто професія. Це можливість залишити слід у світі. І в цьому немає нічого «не жіночого».
"Коли побачила новини про зруйновані будинки, зрозуміла: я хочу бути серед тих, хто відбудує нашу країну", — Аліна Саковець.
Ще з дитинства мене вражало будівництво. Завжди було цікаво спостерігати, як з порожньої ділянки виростає будинок, як з’являються нові стіни, дахи, вікна. Я любила малювати будівлі, придумувати, як би я їх зробила, і завжди захоплювалася тим, що можна створити щось, що прослужить людям багато років.
Але остаточне рішення пов’язати своє життя з цією професією прийшло під час війни. Коли в Україні почалося повномасштабне вторгнення, я, як і багато моїх однолітків, опинилася перед важливим вибором. Новини про зруйновані будинки, школи, лікарні боляче відгукувалися в серці. Саме тоді я зрозуміла: хочу бути серед тих, хто відбудує нашу країну.
Для мене професія інженера-будівельника — це про відновлення зруйнованого, створення нового та відповідальність за комфорт і безпеку людей. Це професія, яка поєднує творчість, точні розрахунки та вміння працювати з людьми.
Сьогодні я вже на 4 курсі, здобуваю теоретичні знання й отримую практичний досвід. Упевнена, що після перемоги Україні знадобляться молоді, мотивовані фахівці, і я хочу бути однією з тих, хто будуватиме нову, сучасну, сильну Україну.
"Найцінніше відчуття — коли твій проєкт стає реальним будинком для людини, яка втратила свій дім. Усвідомити, що ти дала комусь шанс на нове життя — це неймовірно", — Софія Трохимчук.
Мене звати Трохимчук Соня, наразі навчаюся на 4 курсі за спеціальністю «Будівництво та цивільна інженерія».
У 2022 році, коли розпочалося повномасштабне вторгнення в Україну, я, як і багато моїх однолітків, опинилася на роздоріжжі. До лютого я ще не знала, з чим пов’язати своє життя. Але війна змінила все — не лише навколо, а й усередині кожного з нас. У моєму серці з’явилося чітке розуміння: я хочу не просто жити в Україні, я хочу допомагати її відбудовувати.
Дивлячись на масштаби руйнувань, я вперше всерйоз зацікавилася будівництвом. У цей момент я зрозуміла, наскільки важливою є роль інженера-будівельника в житті суспільства. Адже це саме та професія, яка здатна не лише створювати з нуля, а й відновлювати після трагедій. Так я зробила свій вибір — усвідомлений і щирий.
У моїй родині чи серед друзів не було людей, які працювали б у цій сфері. Це було рішення мого серця, а не чиєїсь поради чи впливу.
Я вступила до університету на спеціальність «інженер-будівельник» у 2022 році, і з того моменту щодня переконуюсь, що зробила правильний вибір. Ця професія — складна, відповідальна, але надзвичайно важлива. Для мене, інженер-будівельник — про здатність передбачати, організовувати, брати на себе відповідальність за безпеку, комфорт і майбутнє людей.
Сьогодні я вже маю практичний досвід у професії — понад 9 місяців я працюю проєктанткою, поєднуючи роботу з навчанням. Мені вже вдалося реалізувати свою першу велику мрію: самостійно створити повний проєкт житлового будинку. Цей проєкт має особливе значення не лише для мене, а й для мого замовника. У 2022 році його дім було зруйновано внаслідок ракетного обстрілу. Я розробила для нього новий проєкт, і зараз цей будинок уже майже збудований. Це неймовірне відчуття — знати, що твоя праця має реальне втілення, що завдяки твоїм знанням і зусиллям людина отримала шанс на нове життя.
Такий досвід зміцнив моє прагнення розвиватися в цій професії. Я бачу, що будівельна сфера в Україні — це галузь, яка потребує молодих, мотивованих фахівців. У післявоєнний час професія інженера-будівельника набуває ще більшого значення: нам доведеться відновити інфраструктуру, модернізувати міста, будувати житло, лікарні, школи — і робити це краще, ніж було раніше.
Я щаслива, що вже сьогодні є частиною цієї важливої місії. У майбутньому я прагну не зупинятися — хочу проєктувати, будувати, розвивати себе як фахівчиня та зробити свій внесок у відбудову сильної, сучасної та комфортної України.
"Дитячі майданчики — це теж будівництво. Це простори, де ростуть і розвиваються діти. І я щаслива творити ці місця", - Карина Ворожейкіна.
Розповім вам, як я опинилась саме тут і на цій спеціальності.
Ми, дівчатка, зазвичай творчі особистості, тому так — я любила малювати та щось вигадувати ще з дитинства. Батьки знали, що найкращий подарунок для мене — це не лялька Барбі, а конструктор LEGO. Мені подобалося створювати як маленькі будиночки для моїх іграшок, так і великі — зі стільців та ковдр — для себе ж самої.
Також завдяки професії мого батька, він — електрик, я мала змогу часто бачити на власні очі, як виглядають квартири та будинки на середніх етапах будівництва. Мені завжди було цікаво: а що? а як? а чим і чому…? Тому, в принципі, сфера будівництва мене оточувала завжди.
Коли прийшов час обирати професію, я думала не лише про те, до чого лежить душа, а й про практичність та затребуваність. Через ситуацію в країні я вирішила, що найкращим варіантом буде вступити на спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія».
Насправді навчання було цікавим та насиченим. Люблю згадувати, як ми боялися першої сесії, хоча це не так уже й страшно. Перші курсові роботи, екскурсії, експерименти та факапи… Час іде, і хочеться вже більше практики та якоїсь роботи.
Я вірю в те, що ми знаходимося «в правильний час — у правильному місці», саме тому на 3 курсі до нас на пару прийшов директор компанії Urban Monkeys із вакансією проєктанта дитячих майданчиків. Я вирішила, що потрібно спробувати — чому б і ні?
Минув рік, і я усвідомила, що це мені подобається більше, ніж створювати проєкти будинків та споруд. Дитячі майданчики — це теж невід’ємна частина будівництва.
Інженер-будівельник — це людина, яка творить фундамент майбутнього країни, закладає розвиток і безпеку для наступних поколінь. А я, як проєктант дитячих майданчиків, теж роблю свій внесок у це майбутнє — створюю простори, де ростуть, грають і розвиваються наші діти. Рада бути частинкою команди, яка робить дітей щасливими.
Обрана мною спеціальність «Будівництво та цивільна інженерія» дала мені хороші знання, широкий погляд на сферу та можливість знайти себе в тому напрямі, який справді надихає.
"Будівництво — це перспективно, різноманітно і набагато цікавіше, ніж просто "класти цеглу", - Юлія Вознюк.
У 2022 році я стояла перед складним вибором — на яку спеціальність подавати документи, ким я хочу бути в майбутньому… Спочатку розглядала міжнародні відносини та подібні напрями, але одного дня тато сказав, що в ЛНТУ є така спеціальність, як «Будівництво та цивільна інженерія». Чесно кажучи, спочатку я поставилася до цієї ідеї скептично. Згодом вирішила детальніше прочитати про цю освітню програму, ким можна працювати після навчання та які перспективи розвитку вона відкриває. Відтоді мене почала цікавити дана спеціальність.
Далі розпочався процес прийняття рішення, і для себе я зрозуміла, що мені подобаються цифри, зацікавлює процес будівництва, який я постійно бачила за вікном, та й загалом будівництво — це досить перспективна та різноманітна сфера діяльності, яка далеко не обмежується тим, як класти цеглу. Якось так я обирала свою майбутню спеціальність :)
Уже безпосередньо після зарахування та початку навчання мені було досить дивно усвідомити, що на весь потік нас, дівчат, було лише шість. Проте, незважаючи на це, наша група виявилася дуже дружньою — ми постійно підтримували та допомагали одне одному.
Під час навчання наші викладачі за будь-якої можливості організовували для нас екскурсії. Однією з перших був візит на завод з виготовлення бетонів та розчинів «Ліхтер Бетон». Також ми неодноразово відвідували будівельні майданчики, де нам детально роз’яснювали різні технологічні процеси та тонкощі будівництва.
Мені особливо подобається те, що нас навчають працювати в спеціалізованих програмах, які реально знадобляться під час майбутнього працевлаштування. Ще одним цікавим моментом у навчальному процесі стала розробка кожним студентом плану благоустрою ділянки біля міської ради у місті Берестечко — це дало можливість спробувати себе у проєктуванні та застосувати знання на практиці.
Фаховий тренінг в кінці третього курсу я проходила в БТІ, де згодом залишилася працювати на певний час. Ми виїжджали на обміри, після чого виконували креслення та оформлювали технічну документацію. Завдяки володінню програмою AutoCAD і теоретичним знанням, отриманим під час навчання, я також здобула досвід віддаленої роботи.
Чи подобається мені обрана спеціальність? Впевнене так.
Ці п’ять історій — портрет нового покоління українських інженерок-будівельниць. Вони прийшли у професію з різних причин: через захоплення з дитинства, через пошук практичного застосування своїм талантам, через війну та бажання допомогти країні відродитися.
Але вже сьогодні кожна з них робить свій внесок: хтось проєктує житлові будинки, хтось — дитячі майданчики, хтось — реальні об’єкти для людей, які втратили свої домівки.
Будівництво — не про стать. Це про відповідальність, стійкість і бажання творити майбутнє. І ці дівчата доводять: жінки в будівництві — це не виняток. Це нова норма.
#ErasmusPlus #ConstructHerFuture #EmpowerWomen #VETexcellence #InclusiveFuture
