Історію ЛНТУ формували люди, які наполегливо працювали над розбудовою потужного освітнього і наукового осередку на Волині. Сьогодні до розвитку ЛНТУ активно долучається молоде покоління, свідомі студенти та аспіранти, які точно знають, у якому напрямку рухаються, для чого здобувають вищу освіту і часто обирають науковий шлях.
Не секрет, що наука з роками почала втрачати популярність серед молоді, утім науковці Луцького НТУ готові розвіяти міфи та упередження стосовно того, що ця сфера діяльності може бути не цікавою чи не перспективною. ЛНТУ почав активну фазу рішучих змін, розвитку та зростання, а тому і когорта молодих науковців університету відкриває власну завісу своєї професійної сцени і готова показати, хто сьогодні робить науку!
У рамках інформаційного проекту «Молоді вчені ЛНТУ», про ідентичність нації у питаннях земельних багатств, суть науки і престижність «вченого» середовища та різницю між бізнесом і наукою ділиться член Наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених ЛНТУ Ольга Гаврилюк.
-Який Ваш вчений ступінь та посада?
-Я кандидат економічних наук, доцент кафедри обліку і аудиту, заступник декана факультету бізнесу та права з досліджень.
-Кожен науковець має свій напрямок, науковий інтерес. У чому полягають Ваші дослідження?
-Мій науковий напрямок – це податкове та облікове забезпечення земельних трансакцій. Мова йде про пошук оптимальних для української економіки механізмів обліку і оподаткування процесів купівлі-продажу земель, володіння чи користування землею.
-Яка особливість цього напрямку досліджень?
-Для української нації питання земельних відносин є питанням її ідентичності, розуміння своєї значимості у світі та визнання тих багатств, якими володіє кожен з нас в особі держави. Визначення реальної вартості українських земель, їх потенціалу – це питання, над якими працюють визначні науковці у моїй предметній галузі.
Коли ми навчимось правильно оцінювати, обліковувати, контролювати та оподатковувати земельні ресурси як на рівні суб’єкта господарювання, так і на рівні територіальних громад чи держави загалом, ми зможемо усвідомити потенціал країни, її конкурентні переваги, зможемо проводити правильну протекціоністську політику у цій сфері.
-Якими рисами, на Вашу думку, необхідно володіти перспективному науковцеві?
-Сучасний науковець на найвищому рівні має володіти навичками адаптації до перманентно мінливих умов. Сутність науки швидко змінюється. Десять років тому, при підготовці до захисту кандидатської дисертації, я була вимушена багато їздити у пошуках інформації, часто відвідувала київську Вернадку, днювала у луцькій бібліотеці ім. Олени Пчілки, знала майже напам’ять структуру їх каталогів.
Сьогодні все навпаки. Із умов недостатньої інформації ми опинились у середовищі BigData. Основне завдання науковця – виокремити релевантну інформацію, вміти відмежовувати свою увагу від зайвого, критично оцінювати будь-які дані. Тобто цінним стає не накопичення знань, а вміння генерувати нові унікальні ідеї, впроваджувати їх у життя. Метод «publishorperish», коли твій статус як науковця вимірюється у кількості публікацій, стає архаїзмом. Важливою на сьогодні є якість наукових результатів, їх кореляція з практикою та «потрібність» суспільству.
-Як заохотити молодь займатися наукою, чи перспективна ця діяльність?
-Щодо заохочення. Найважливішими є два чинники: 1) середовище, де вчений – це престижно і прибутково; 2) авторитетний наставник. В моєму випадку спрацювало два фактори, тому я і залишилась в науці. Моя родина завжди з великою повагою відносилась до вчителів. Бути педагогом, а тим більше науковцем у нашій сім’ї вважалось високим досягненням. Я хотіла, щоб рідні мною пишались, тому намагалась досягти результатів. Моїм наставником стала д.е.н., професор Ірина Борисівна Садовська. Точніше, я сама її обрала ще на першому курсі навчання і одразу повідомила про свій намір працювати на кафедрі (усміхається,-ред.). Дуже імпонувала її внутрішня сила, впевненість, вміння тримати увагу аудиторії. Звісно, не завжди було легко, але наука не пройшла дарма. Користуючись нагодою, дякую їй за віру і підтримку.
Щодо перспектив в науці для молоді – вони незлічимі. Такої кількості можливостей, яка є зараз для молодого науковця, не було ніколи: гранти, премії, стипендії, мобільності, семінари, тренінги. Сьогодні – це найкращий час, щоб спробувати себе в науці. Намагаюсь своїм прикладом залучати молодь до досліджень.
-Який він – сучасний науковець?
-Майже десять років займаюсь приватним підприємництвом, тому можу порівняти два протилежні, на перший погляд, види діяльності. В науці треба мати значно більше витримки, навиків самоменеджменту, креативності. Якщо у бізнесі можна знайти правильну нішу, швидко вкласти кошти та отримати результат, то в науку треба інвестувати найцінніше – час.
Сучасний науковець – це стартапер, який повинен беззаперечно вірити, що його знання та ідея можуть стати «єдинорогом», мати належну винагороду та соціальний ефект.
Бажаю усім колегам, рідному університету та нашій країні якомога більше наукових досягнень, їх визнання і реалізації!
Ілона Карпюк, відділ іміджу та промоції
