Наші люди – всюди і ЛНТУ впевнено підтверджує це!
Ми сприяємо тому, аби наші студенти та викладачі відкривали для себе нові можливості, розвивали професійні навички і пізнавали світ. Саме тому, пропонуємо цілий спектр цікавих програм мобільності та стажувань.
Особливо приємно відзначити, що незважаючи на складну ситуацію із пандемією Covid-19, 20 студентів та викладачів ЛНТУ перебувають у 5-ти країнах світу, а дехто з них уже повернувся із-за кордону і готовий розповісти про участь у міжнародних програмах в серії інтерв’ю.
Сьогодні враженнями від перебування у статусі запрошеного професора в Польщі поділився кандидат технічних наук, доцент, завідувач кафедри матеріалознавства Микола Мельничук.
-Розкажіть, де саме ви перебували і в рамках якої програми?
-Впродовж двох тижнів я був у Гуманітарно-природничому університеті імені Яна Длугоша в місті Ченстохові, це центральна Польща.
З цим університетом ми є давніми партнерами і уже втретє я був запрошений туди як іноземний професор для того, щоб прочитати курс обсягом 60 годин для тамтешніх студентів.
«Ковідна» ситуація не дозволяла читати попередні курси фізично, тому вони відбувалися онлайн, однак, на останнє запрошення, таки вдалося провести заняття у Польщі зі студентами трьох груп, а це близько 30 здобувачів.
Окрім цього, з цим університетом нас пов’язує наукова співпраця. Ми маємо спільні публікації, оновили програму подвійного диплому, а тому сподіваємося, що з наступного семестру наші студенти першого курсу матимуть можливість отримувати паралельно два диплома – в ЛНТУ та у Ченстохові.
-У чому полягала особливість вашої роботи у польському ЗВО?
- Освітній курс був спланований на 2 тижні інтенсивних занять. Це загальний курс «Сталий розвиток в інженерії», який ми читаємо і для наших студентів. Він був вибірковим. Я пропонував три курси англійською мовою і студенти обрали саме цей.
Сталий розвиток - це тренд в усьому світі і саме інженери є будівельниками майбутнього. Оскільки від розвитку технологій залежать всі інші площини розвитку людства, тож від того, наскільки стратегічно правильно, наскільки в ключі сталого розвитку думають інженери, залежить наше майбутнє, а це важливо.
Мій курс тривав два тижні і це була маса занять. Були дні, в які заняття тривал з 8-ої години ранку до 16:30. Фізично це складно, але така гнучкість дозволяє реалізувати мобільність і для викладачів їхнього університету і мати можливість запросити викладача ззовні. Зрозуміло, що не усі мають можливість приїхати на 6 місяців стандартного семестру і проводити курс. Тож такий формат зручний для студентів і для викладачів.
-Чи існують відмінності в освітніх підходах в Україні та в Польщі?
-Будучи в різних університетах «старої Європи», таких радикальних відмінностей не помічав. Ми з поляками мали давню історію і системи освіти в нас подібні, реформи відбувалися і в нас і у них.
Їхня програма бакалавра триває 3,5 роки, в нас – 4. Кожен університет в Польщі має автономію, як і в нас. Те, що більш зручно у польських ЗВО - гнучкий розклад, що дозволяє і студентам і викладачам бути більш мобільними. Викладачі менше обтяжені… Наприклад, на ставку доцента навчальне навантаження у них - 260 годин, а в нас - 600 годин. Решту часу польські викладачі можуть приділяти науці, проектам тощо. Також вони мають трохи іншу організаційну структуру, де студентами, вибором дисциплін чи розкладом, займається деканат, а кафедра займається науковою складовою.
-Чи є в польських ЗВО певні особливості у підходах до студента, зокрема в частині наукової діяльності і технічних спеціальностей?
-Так, звичайно, це теж один із трендів у світі. Всі розуміють, що сучасні економіки – інноваційні і там, де є наука - є додана вартість та внутрішній валовий продукт. Поляки в цьому сенсі більш просунуті, адже мають відповідну матеріально-технічну базу, починаючи від елементарного навчального обладнання, закінчуючи науковим устаткуванням, яке дозволяє робити різноманітні дослідження.
Гуманітарно-природничий університет за своєю структурою, кількістю студентів та викладачів, практично такий же як ЛНТУ. Утім, це класичний університет, в якому також є технічні спеціальності, яким приділяють вагому увагу, тому що розуміють, що для економіки це важливо. Відповідно, вони мають фінансування від уряду, у них хороші навчальні і наукові лабораторії та багато можливостей для студентів. Сподіваємось, що ті можливості, які повною мірою ми поки не можемо забезпечити нашим студентам, молодь зможе отримати в рамках подвійного диплому чи академічної мобільності.
Крім подвійного диплому, ми даємо можливість нашим студентам реалізувати семестрову мобільність. Плануємо, що цього року будуть підписані міжінституційні угоди в рамках програми Еразмус+ і студенти зможуть зі стипендією поїхати в партнерський університет, а їхні студенти і викладачі – до нас.
-Чи мотивованіші польські студенти до освіти і до науки, зокрема?
-У нас були не лише теоретичні, але й практичні заняття. Серед них, тренінг щодо методів стратегічного прогнозування і фактично 70-80% студентів-магістрів були присутніми на занятті. Ті, хто не зміг відвідати заняття, активно спілкувалися через електронну пошту. Видно, що польські студенти дуже зацікавлені в освіті, бо розуміють свою кар’єру, можливості, які їм дає вища освіта, перспективи працевлаштування і заробітної плати. З цього можна судити, що вони більш мотивовані.
Активність з їхнього боку, це дуже позитивно. Але мені здається, що студенти всюди подібні. Звичайно, існує синдром студента і бажання відкласти все на останній день… Тож кардинальної відмінності між студентами польськими і українськими немає, але активність з їхнього боку дає розуміння, що вони усвідомлюють переваги професії і вищої освіти.
-Крім теоретичних занять з польськими студентами, чи вдалося вам «прокачати» наукову складову для себе, попрацювати в лабораторіях тощо?
-Насправді, не можна займатися ефективно багатьма речами одночасно. Якщо це освітній курс, це означає, що займатися іншим не вдасться фізично. Одночасно, ціллю мого візиту було узгодження організаційних моментів щодо програми подвійного диплому, академічної мобільності, напрацювання нових освітніх проектів.
Метою цього візиту не були наукові дослідження. Хоча, напередодні, я був у Краківській політехніці, спільно з якою ми подали проект у програмі «Україна-Польща» і нині чекаємо результатів. Крім того, наш аспірант отримав можливість поїхати на двотижневе стажування у Краків, де займатиметься науковою складовою.
-Що вдалося перейняти з досвіду університету в Ченстохові та чим поділитися із наших напрацювань. Яких конкретних домовленостей вдалося досягнути у комунікації з іноземними колегами?
-Ми обмінялися спільними ідеями і плануємо подати один із освітніх проектів, можливо навіть в рамках програми Еразмус+. Цей проект буде спрямований на розвиток дистанційної освіти. Як би там не було, «ковідна ситуація» дала розуміння, що такий формат освіти має місце і повинен розвиватися, бути більш структурованим. Відповідно, йдеться про технічні спеціальні, де складно організувати практичні заняття, під час дистанційної освіти.
Часто викладачі не мають достатніх навичок, щоб підготувати симуляційні практичні заняття, які би моделювали різноманітні технологічні процеси. Тож результатом цього проекту буде навчання викладачів навичок побудови практичних занять для дистанційної форми навчання. На цю тему ми уже говорили з колегами зі Швеції… питання лише у тому, чи вистачить нам часу для реалізації проекту.
І, до речі, ми отримали спільний проект зі Шведським університетом «TalNet», тобто «Мережа талантів» і будемо спілкуватися про те, як мотивувати молодь займатися наукою саме у сфері точних спеціальностей та вивчатимемо досвід європейських партнерів.
Крім того, ми узгодили питання щодо реалізації програми подвійного диплому, завдяки якому студенти зможуть навчатися у Луцьку і приблизно раз на місяць відвідувати заняття у польському університеті.
-Із якими університетами маєте налаштовану комунікацію, з ким співпрацюєте ще?
-Впродовж останніх років я був у різних проектах, де знайомився з колегами з різних країн. Так, сьогодні у нас є дуже хороші партнери в Швеції у Королівському технологічному університеті, з якими ми реалізовуємо спільний проект. В нас є хороші партнери в Бельгійському католицькому університеті, з яким ми мали один проект і зараз реалізовуємо наступний. Крім цього, є партнери в Туринській політехніці… Загалом, в нас широке партнерство.
Насправді, коли ми приїхали в Швецію вперше, головним питанням було підписання угоди про співпрацю. Шведи дуже прагматичні люди, я зачарований їхньою соціальною організацією і тим, наскільки в них все мудро побудовано… Тож вони відповіли, що підписати угоду можна, але вона передбачає певну конкретну діяльність і варто узгоджувати певний вид нашої взаємодії. Вони не створюють тисячу угод «ні про що», а прагнуть реальної співпраці.
Тому партнерство є, я радо відповідаю на всі запрошення співпраці. Єдине, що потрібно – постійно вдосконалювати мову, адже це реально важливо.
-Як, на вашу думку, мотивувати наших науковців і студентів брати участь у програмах мобільності, які перспективи вони відкривають?
-Мені здається, що в людини є природній інтерес до спілкування, до пізнання чогось нового, тому мотивація теж є природною. До того ж, науковці мають переваги до рейтингу. Наприклад, двічі цього року я був в університеті Ченстохова (в квітні проводив курс онлайн, а восени перебував очно), а це додатково 100 балів до рейтингу чи 50 балів за курс іноземною мовою.
Водночас, мобільність - це спілкування, контакти, нові проекти та можливості використовувати закордонну матеріально-технічну базу для досліджень. Тут переваги очевидні.
З колегами потрібно спілкуватися і тоді ми краще зрозуміємо глобальний контекст, куди варто рухатися, світові тренди і перейматимемо досвід. Без цього неможливо. Коли ми сидимо в одному місці, то наші дії та наміри здаються нам найдосконалішими, але коли ти бачиш ситуацію з іншої позиції, як це бачать люди, то це видається трохи іншим. Сучасний викладач і студент має бути мобільним, ми постійно маємо рухатися і вдосконалюватися. Бо ж якщо твої знання не актуальні, то вони нікому не потрібні.
- Що встигли побачити у Ченстохові, або де-інде у Польщі і що зацікавило вас найбільше?
-Відверто кажучи, у Польщі був в багатьох локаціях. Ця поїздка відбувалася автобусом, тому я був маломобільний, ще й страшенно завантажений. Але в Ченстохові я втретє, тому уже добре знаю місто, адже обходив його повністю.
Напередодні був в університеті в місті Кельце, у Краківській політехніці, в горах в Татрах… таким чином, зміг поєднати роботу і подорожі Польщею.
-Які ваші плани та перспективи на майбутнє?
-Польські колеги кажуть, що хотіли б і наступного року мене запросити, тому маю бажання у перспективі й надалі проводити освітні курси за кордоном. Крім того, я запросив декана університету в Ченстохові Марчіна Сосновського, з яким ми є давніми друзями, приїхати до нас і прочитати тут курс для наших студентів, побачити наш університет і місто. Сподіваємося, що це трапиться, аби тільки дозволила ситуація із пандемією. Маю великі сподівання, що і наші студенти поїдуть навесні здобувати подвійний диплом. Тому планів та ідей багато, маємо надію, що поступово усе реалізуємо.
Ілона Карпюк, відділ іміджу та промоції
