«Будівництво – це висока планка», - науковець року 2020
Наука в Україні розвивається, навіть попри недостатнє фінансування чи неналежну підтримку. Ентузіасти своєї справи, люди, котрі прагнуть вивести державу на новий достойний рівень і продемонструвати науковий потенціал на міжнародній арені, докладають максимум зусиль і присвячують своє життя новим розробкам, напрацюванню конкурентних ідей та втіленню у реальність якісних проєктів.
Науковець року 2020, професор кафедри будівництва та цивільної інженерії Луцького НТУ Олександр Андрійчук на власному прикладі доводить, що наука таки має майбутнє, головне – любити свою справу і виконувати її якісно.
-Олександре, серед великого числа українських науковців, ти цього року став одним із кращих у своєму напрямку. Розкажи, як стати «Науковцем року»?
-Потрапити у число переможців Міжнародної програми «Науковець року 2020», насправді, дуже непросто. Конкурсна комісія оцінює те, чим людина займається: результати її наукової роботи, виконання науково-дослідних проєктів, активну участь в опонуванні дисертацій та успішне керівництво роботою аспірантів, а також досягнення у межах професійної діяльності. Пів року оргкомітет оцінював конкурсантів, було випущено цілу книгу із біографіями та здобутками кожного науковця за різними напрямками: біологія, хімія, медицина, машинобудування, економіка, та інші. Мене рекомендували до участі за напрямком будівництва.
Потрібно наполегливо та відповідально працювати. Основний критерій – результативна наукова робота за своїм напрямком, активність у науковому житті. Я підготував двох аспірантів і зараз наполегливо працюємо з третім, щоб протягом 2-3 місяців захистити дисертацію, беру активну участь в опонуванні під час захисту дисертацій. Крім того, здійснюю наукові дослідження у держбюджетних розробках, є експертом при Раді молодих учених МОН України в секції «Будівництво» із відбору науково-дослідних проєктів, що будуть фінансуватися за кошти держбюджету.
-Чим конкретно ти займаєшся?
-Я займаюся дослідженням будівельних залізобетонних конструкцій із новими типами їх армування, розробленням методики їх розрахунку, а також використанням сучасних програмних комплексів для моделювання роботи цих конструкцій.
Моя наукова спеціалізація спрямована на вивчення конкретних відповідальних елементів, із яких складаються дорожньо-транспортні споруди. Водночас, кожен напрямок дослідження – це робота з аспірантом, який успішно дослідивши елемент – захистив дисертацію. Зараз ми в будівельній лабораторії займаємося роботами, що присвячені дослідженню нерозрізних залізобетонних багатопролітних балок, а також встановлюємо вплив відсотка дисперсного армування на щеплення арматури в фібробетоні, що є дуже важливим фактором при проектування залізобетонних комбіновано армованих елементів.
- Наука про будівництво цікавить нашу державу?
- Ми досліджуємо перспективні будівельні конструкцій, для виготовлення яких буде потрібно суттєво модернізовувати заводські виробничі лінії – через наявні технологічні складнощі при їх виготовленні на існуючому устаткуванні. Ми займаємося розрахунком, конструюванням і виготовленням дослідних моделей конструкцій у будівельній лабораторії. Втім, для їхнього впровадження, підприємства будівельної індустрії мають оновити оснащення для можливості виробництва дисперсно-армованих конструкцій із необхідними характеристиками. Для прикладу – автомобільний завод, який випускає автомобіль «ВАЗ», не зможе випускати «Мерседес», якщо завтра принести йому всі необхідні для цього креслення. Така ж проблема існує і в виробництві будівельних конструкцій.
Крім того, завод випускає конструкції, згідно з діючими державними нормами, бо це є дуже відповідальна продукція. Він не може виготовляти для реалізації те, що хоче.
Враховуючи результати наукових досліджень, що виконують аспіранти, а також інші науковці, розробляються нові види конструктивних елементів і пропонуються до впровадження нові методики їх розрахунку. Складність полягає у тому, що для їх впровадження на виробництві, спочатку потрібно, щоб відбулися зміни в державних нормах з проектування такого типу конструкцій (ДБН, ДСТУ), що будуть враховувати результати, в тому числі, і наші наукові дослідження і лише потім промисловість зможе цю продукцію випускати.
-Чи є зацікавленість бізнесу у цих розробках?
-На сьогодні 80-90% будівельних об’єктів, що зводяться в нашій державі – це житлова забудова. Ми досліджуємо конструктивні елементи розраховані для промислових об’єктів, складних інженерних споруд, які приватними забудовниками в житловому будівництві практично не застосовуються. Ці елементи є актуальними для державних інфраструктурних об’єктів (мостове будівництво, влаштування нових шляхопроводів) або промислових будівель. У нашій країні, на жаль, нове будівництво промислових об’єктів майже призупинене. А існуючі технологічні рішення, що використовуються при зведенні будівель практично не оновлюються. Тому стверджувати про зацікавленість у відкритті нових будівельних лабораторій не доводиться.
Для прикладу закордоном діють окремі заводи (наприклад з виробництва нових видів матеріалів, ліків, в т.д.) в структурі яких функціонують наукові лабораторії або і цілі науково-дослідні центри. Це ознака високорентабельного виробництва, що прагне отримувати та постійно впроваджувати в свою продукцію результати наукових розробок, які не можна завантажити з Інтернету або десь купити.
Якщо говорити про українське виробництво та європейське – між нами на даний момент є величезний розрив, наглядним прикладом якого є тотальна перевага імпортної продукції на нашому рику, і конкурувати, на жаль, ми поки не можемо.
Для прикладу можу навести факт, що найвища на сьогодні будівля в світі (Бурдж Халіфа, м. Дубай, ОАЕ), будівництво якої тривало впродовж 2004-2010 р., на сьогодні не могла б бути побудована в Україні через значну складність її конструкторських рішень – навіть за умови консолідації всього будівельного комплексу нашої держави.
- Яке обладнання використовуєш у своїй роботі?
- В Люблінській політехніці та в Варшавському університеті стоять у їхніх будлабораторіях дослідні преси для дослідження будівельних конструкцій, що знімають всі їхні актуальні параметри і разів в десять пришвидшують роботу науковців. Подібного типу обладнання вартує кілька сотень тисяч євро. Зрозуміло, що в наших реаліях немає таких коштів на такого типу наукове обладнання, а до нього потрібне ще й спеціалізоване програмне забезпечення, підтримка його в експлуатації тощо. Ми в нашій будівельній лабораторії користуємося тим, що вдалося зберегти протягом останніх десятиліть. Варто зазначити, що частково база оновлюється, купуються нові вимірювальні засоби, матеріали для досліджень.
Але ми рухаємося. Вихід – поступово, в межах коштів, які є, витрачати на ті напрямки, де буде наукова і технічна віддача. Наука - це не армія, що є критично обов’язковою для виживання нашої держави на даному етапі її становлення, але ті країни, які розвиваються, ставлять науку у пріоритет, бо вона важлива для підприємств навіть тієї ж обороноздатності, адже якщо говорити про будівельну науку, то це і проектування та зведення захисних споруд нового типу.
-Як ти став на шлях науки?
- Робота будь-якого науковця починається зі вступу в аспірантуру і вибору теми дисертації. Я спільно зі своїм науковим керівником (проф. Бабич Євгеній Михайлович) при вступі в аспірантуру погодив тему кандидатської дисертації. Потім спільно з ним затвердив тему докторської. І вже кілька років активно працюю у цьому напрямку.
Він (науковий керівник,-ред.) - голова спецради, знає хто і де в Україні захищається, які теми актуальні і перспективні для будівельної науки, та бачить її розвиток на 3…5-ть, а можливо й більше років вперед. У результаті консультацій із ним, я обрав свій напрямок – дослідження фібробетонних конструкцій.
Загалом, всі наукові напрямки є вузькоспеціалізовані і навіть якщо на кафедрі працює 10-20 викладачів, кожен із них може мати свій незалежний напрямок досліджень і в ньому працює. Просто хтось може мати більше наукових результатів у вигляді написання статей і монографій, одержанні патентів, підготовки аспірантів, захисту дисертацій, але кожен із наукових напрямків можна розвивати. Всі вони є перспективними.
-Виробництво не спокусило тебе можливістю більше заробляти?
-Після отримання диплому бакалавра, я вступив на 5 курс і офіційно вже був працевлаштований майстром на будівельне виробництво. Будучи на вільному відвідуванні, по суботам приїздив до викладачів на консультації, брав індивідуальні роботи та зрозумів, що майстру «вирватися» з об’єкта на навчання фактично не реально. Я розумів, що це не те, чим би я хотів займатися. Мені подобалася робота викладачів, які читають пари, дізнаються постійно щось нове і розвиваються. Так я пішов аспірантуру.
Перші два роки писав дисертацію дуже важко, бо працював на виробництві, бракувало часу – а в період 2006-2008 років коли дуже активно кредитувалася економіка банками – був будівельний «бум», і навіть виконання будробіт на об’єкті або в нічну зміну, або в неділю – не було для нас чимось неординарним. Але після кризи 2008р. згодом «переключився» на іншу роботу і зміг якісно підготувати та дописати свою дисертацію, яку успішно захистив в «Львівській політехніці». Після цього мене прийняли працювати на кафедру автомобільних доріг та аеродромів у Луцькому НТУ.
Зараз викладаю дисципліни «Технологію будівельного виробництва» і «Дорожньо-транспортні споруди». Беру участь у різного роду обстеженнях будівельних конструкцій чи споруд, досліджую аварійні ситуації в будівництві. Якщо проектанти не знають, яке правильне рішення прийняти чи як його обґрунтувати, у нас діє будлабораторія, яка надає комерційні послуги. Якщо є скарги на будівництво і треба давати чітке заключення чи є там порушення діючих норм, ми також такі послуги надаємо на базі будівельної лабораторії, що розташована в навчальному корпусі університету №2 по вул. Потебні, 76. Варто зазначити, що завдяки наявності цієї лабораторії багато викладачів кафедри «Будівництво та цивільна інженерія» зуміли виконати експериментальну частину своїх дисертаційних досліджень і стати кандидатами наук. Лабораторія активно розвивається – постійно оновлюється та розширюється перелік послуг, які вона надає на основі госп-договірних робіт для комерційних замовників.
-Маєш секретні методики викладання?
- Останніх роки 3-4 активно використовую презентації для всіх лекцій, бо викладати технічні дисципліни без наочного представлення студентам матеріалу – це «ні про що». Обов’язково зі студентами відвідуємо діючі будівництва. Дуже шкода, що карантин завадив відвідуванню виробничих об’єктів і це просто рік невикористаних можливостей для студентів, адже це технічна спеціальність, робота з кресленнями, розрахунки… Це те саме, що вчитися дистанційно водінню автомобіля через екран монітору – без автомобіля. Тому на разі триває повноцінне навчання у дистанційній формі і я намагаюся показувати виробничий процес на фото та відео, роз’яснюю необхідну інформацію тощо.
- Як знаходити баланс між викладацькою роботою і наукою?
-Фактично всі викладачі нашого університету – це науково-педагогічні працівники і в їхній діяльності обов’язково передбачена така складова як наукова робота. Вона може виражатися у роботі з бакалаврами та магістрами, з аспірантами, у самостійному розвитку. Викладачі публікують тези, статті, монографії і приймають участь в конференціях, міжнародних проектах, і т.д.
Але зрозуміло, що не можна силою змусити людину робити те, що їй не властиво. Хтось краще працює у своєму напрямку – будь ласка, нехай тим і займається – тоді буде максимальна ефективність в роботі колективу. Мені вдається поєднувати і навчальну і наукову роботу, в першу чергу у цьому величезна заслуга керівника кафедри. Він має бути менеджером, повинен вміло організувати роботу так, щоб кожен виконував те, що йому властиво і тоді кафедра буде максимально розвиватися та займати провідні позиції в рейтингах. Має бути правильна організація роботи і у цьому Ольга Анатоліївна Ужегова (завідувач кафедри БЦІ.-ред.) – TheBest.
-Що плануєш далі?
- Активно займатися науковою роботою, нарощувати здобутки. Зараз в Україні проводяться різного роду наукові конкурси, гранти, тому важливо подавати заявки, брати у них активну участь. Поїздки, обміни, стажування…Головне – щоб карантин швидше завершився і ми перейшли в нормальний ритм роботи та життя.
-У чому полягає твоя мотивація?
-Чому я цим займаюся?!Я стараюся робити якісно те, за що взявся, щоб отримати позитивний результат. Якщо я не бачу якоїсь перспективи в роботі на фініші, я намагаюся цього не робити, щоб не витрачати час. Я займаюся тим, де бачу можливість бути корисним і щоб досягнути результату….
В науковій сфері кандидати і доктори наук не є ізольованими в своїх вузах, а окрім виконання своєї викладацької роботи, необхідно бути відомим у наукових колах країни – це і їздити по наукових конференціях, публікуватися в рейтингових журналах, брати активну участь в опонуванні дисертацій… Результативність в будівельній науці – це на сьогодні висока планка.
Спілкувалися Ілона Карпюк та Олена Третяк, інформаційний відділ Луцького НТУ
