Перейти до основного вмісту

Богдан Бігун та Мілена Недільська – студенти магістратури ЛНТУ. Вона – навчається на Інженерії програмного забезпечення, він – студент спеціальності Професійна освіта. Це закохана пара, яка окрім вищої освіти в ЛНТУ, здобула й особисте щастя.

У спільній науковій роботі їх об’єднав науковий керівник – доцент кафедри прикладної механіки та мехатроніки Віктор Сичук. Разом «наукова трійця» провела актуальні дослідження, які гідно оцінили на Всеукраїнському конкурсі студентських наукових робіт, присудивши її авторам почесне ІІ місце. Окрім всього, студенти та науковий керівник представляють одразу три факультети: цифрових, освітніх та соціальних технологій; комп’ютерних та інформаційних технологій; транспорту та механічної інженерії.

Про те, як об’єдналися у спільній науковій діяльності, які дослідження представили загалу й за що отримали винагороду та чи буває любов у науці розповідають головні герої в інтерв’ю.

Конкурс

-Богдане, Мілена… ви студенти різних спеціальностей та різних факультетів. Яку освіту здобуваєте?

Богдан: Я навчаюся на спеціальності Професійна освіта у магістратурі, Мілена – на магістратурі Інженерії програмного забезпечення. Ми є студентами різних факультетів: цифрових, освітніх та соціальних технологій; комп’ютерних та інформаційних технологій.

-Як вам вдалося об’єднатися однією науковою роботою?

Богдан: Так вийшло, що бакалаврат я закінчував як інженер-механік, Мілена закінчувала цю ж спеціальність. На магістратурі ми трохи помінялися напрямками і уже зараз науковий керівник Віктор Сичук запропонував Мілені попрацювати над науковою роботою. Я вирішив допомогти, і так ми разом цю роботу здійснили.

-Вікторе, як потрапили саме під ваше керівництво, адже і ви науковець з іншого факультету?

Віктор Сичук: В мене просто були пари у студентів ІПЗ і так ми з ними поріднилися. Я побачив, що ці студенти хочуть чогось навчитися і дійсно багато працюють. В рамках предмету ми з ними переробили багато різних цікавих речей. Отак і об’єдналися, на парах.

конкурс

-Розкажіть про свої дослідження в рамках наукової роботи і на який конкурс вони потрапили?

Мілена: Конкурс студентських наукових робіт відбувався у Хмельницькому на базі тамтешнього національного університету. Наша наукова робота це: «Аналіз достовірності комп’ютерних симуляцій в програмному пакеті SolidWorks Simulation», завдяки якій ми посіли ІІ місце на конкурсі.

Богдан: Ми акцентували свою наукову роботу на достовірності і аналізі актуальних даних в SolidWorks Simulation. Спочатку зробили тестову деталь в CAD системі, оптимізували її і врешті решт побудували остаточну 3D модель, яку випробували віртуальним стискання на пресі у SolidWorks Simulation. Пізніше, ми виготовили реальну деталь та реально здійснили її випробування на пресі, але уже в натурному експерименті. По суті, ми порівняли достовірність результатів, які отримали в лабораторних умовах та у комп’ютерній програмі. Якраз сутність роботи полягала у тому, щоб порівняти чи комп’ютер каже правду. Коли ми дивимося на процеси в комп’ютері, в програмі, ми не знаємо, чи вони будуть ідентичними в реальності. От ми це і перевірили.

-Як відбувався сам процес дослідження?

Мілена: Спочатку ми змоделювали 3D тестову деталь, потім, використовуючи можливості генеративного дизайну, оптимізували її. В результаті, в 3D моделі додалося кілька геометричних елементів. Далі остаточну версію конструкції деталі ми виготовили на фрезерному верстаті з ЧПУ та випробували її в реальних умовах на пресі, тобто стиснули.

Віктор Сичук: Сутність генеративного дизайну в тому, що він допомагає моделювати деталь оптимізованішою. Наприклад, поличка для книг. Звісно ти проектуєш її заздалегідь міцнішою (ніж навіть це необхідно), а генеративний дизайн дозволяє здійснити оптимізацію, для прикладу, забрати лишню масу з деталі, щоб ця поличка і книгу витримала і була легшою та тоншою, з економією матеріалу. Початкові елементи – це інженерна людська думка, а коли її пропустити через генеративне моделювання, то вона нам рекомендує, що ми можемо з деталі прибрати, аби вона була оптимізованішою.

Конструкція нашої деталі спочатку була «не цікавою», але коли ми пропустили її через генеративне моделювання, то вона наповнилася новими елементами і позбулася максимуму надлишкового матеріалу все ще залишаючись функціональною.

конкурс

-Яке майбутнє може бути у цієї наукової роботи, яка результативність досліджень?

Богдан: Деякі системи потрібно перевіряти, у різних галузях це дуже актуально. Програм існує багато і не відомо чи вони показують достовірні дані, це можна дізнатися лише шляхом подібного аналізу. На мою думку цінність роботи ось така: ми спробували SolidWorks Simulation, переконалися, що результати - правдиві. Тепер можна пробувати Abaqus, Ansys та інше програмне забезпечення, щоби перевірити, чи результати які вони видають після «віртуальних експериментів» не вводять нас в оману. Крім того, програмісти, які випускають нове ПЗ, передбачають, що в реальності процеси відбуваються такі ж, як у програмі. Утім, після перевірки, дані можуть відрізнятися. Тож наші дослідження дозволять програмісту скорегувати власну програму і зробити її достовірною.

-Представивши наукову роботу на конкурсі, чи стикнулися із конкуренцією? Як оцінюєте проекти інших студентів?

Богдан: На мою думку, конкуренція дуже висока. На конкурсі були представлені дуже сильні роботи.

Віктор Сичук: Що припадає до уваги, так це те, що були представлені дуже класні роботи, але виконані вони були у команді, це помітно. Однак суть студентських наукових робіт полягає у роботі самих студентів. Тож нашим результатом я задоволений і навіть приємно здивований.

конкурс

-Богдан та Мілена, ви – пара. Як вам працювалося разом над одним проектом? І чи може бути, на вашу думку, любов у науці чи наука у любові?

Богдан: Відносини нам абсолютно не заважають, а навпаки, це допомагає,  пари проходять цікавіше. Мені здається, так краще. Без любові, напевно, ніяк.

Мілена: Я думаю, все таки, це надихає. Коли ми працюємо в парі, ми підтримуємо один одного. Те, чого не знаю я, знає Богдан і навпаки. Я думаю, все таки любов у науці є. Якщо ти навчаєшся, то в тебе повинен бути стимул, і любов цей стимул додає.

«Коли в нас були пари, то Богдан теж приходив до дівчини і так відвідував ще й наші заняття. Коли вони робили наукову роботу, здається, що хтось когось підвести точно не хотів, відповідно, кожен сумлінно виконував те, що мав і цим допомагали один одному», - ділиться Віктор Сичук.

конкурс

-Мілена, що тебе стимулювало обрати такий технічний напрям діяльності, яким зазвичай займаються хлопці?

Мілена: Звичайно, для дівчини трохи важко, але мене цікавило, як усе робиться: ці всі детальки, їхнє поєднання. Цікаво навіть просто побачити сам процес виготовлення. Самій можливо було б складніше розібратися, але з Богданом і Віктором Анатолійовичем ми усе робили разом і це класно.

-Вікторе, як вам працювалося із вашими підопічними? Пишаєтеся їхнім досягненням?

Віктор: Сподобалося працювати, результат - позитивний. Здається, що мені лише найкращі студенти попадаються. Я радий, що наша співпраця принесла дуже корисні плоди.