На кафедрі української та іноземної лінгвістики відбувся круглий стіл «Виклики мовної освіти в технічних ВНЗ»
«Згоріли їхні селища, пропали їхні мули.
Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку.
Щоб мову свою рідну їх діти не забули,
їм літери виводять вірменки на піску.
А вітер, вітер, вітер!..
Який палючий вітер!..
Обвуглені обличчя січе, січе, січе!..
Лиш виведеш те слово із тої в'язі літер,
а слово ж без коріння, покотиться, втече.
І десь, в якійсь пустелі, з'їдять його верблюди.
Забудуть його діти, і виростуть німі.
Бредуть, бредуть вигнанці...
бредуть бездомні люди.
Ні даху ж, ні притулку, — буквар їм на умі!
Згоріли їхні храми. Мужчини їхні вбиті.
Втонули їхні дзвони у озері Севан.
О, як їм далі жити? На тім кровопролитті
не місяць в небі сходить — турецький ятаган.
А вітер, вітер, вітер!..
Як шарпає той вітер!..
Куди їх ще, вигнанців, недоля заведе?
Нема коли писати отих маленьких літер.
Немає чим писати. Нема писати де.
І тільки на привалі, в ті рідкісні хвилини,
коли ще в свої тачки жінки не запряглись,
ті буковки вірменські виводять, як стеблини,
і слізьми поливають, аби лиш прийнялись.
В пісках пустили корінь — а вітер, вітер, вітер!..
Бредуть, бредуть вигнанці в дорогу неблизьку!..
А скрізь по всій пустелі
тоненькі стебла літер,
як трави, проростають в палючому піску…»
Ліна Костенко
Мовне питання в України завжди було і є частиною великої проблеми – ідентичності української нації. Сучасна мовна ситуація в Україні – наслідок довготривалої війни проти української мови й українського народу, яку Росія розпочала ще після 1654 р. Нинішня мовна ситуація в Україні – результат розпочатого у радянську добу процесу перетворення україномовного населення на російськомовне.
Концепція мовної освіти є важливим складником розбудови системи вищої освіти, ґрунтується на основних положеннях Конституції України. Особливість сучасного стану вивчення української та іноземних мов полягає у модернізації методичної системи відповідно до вимог та положень загальноєвропейських документів із мовної освіти. Мовна підготовка студентів, магістрантів, аспірантів повинна враховувати їхні потреби в отриманні якісної освіти, що сприятиме подальшому особистісному зростанню, а також підвищенню престижу українських вищих навчальних технічних закладів, української системи освіти.
18 травня 2018 року на кафедрі української та іноземної лінгвістики відбувся круглий стіл «Виклики мовної освіти в технічних ВНЗ». Метою заходу було окреслення проблем та узагальнення наукових досягнень у галузі лінгвістики та теорії і практики інноваційного навчання мов. У заході взяли участь викладачі кафедри української та іноземної лінгвістики, які розповіли про своє бачення сучасного мовного простору, мовної політики, стану мовленнєвої культури та мовленнєвої поведінки, виховання грамотного і компетентного мовця у межах викладання української та іноземних мов. У рамках круглого столу обговорено наступні питання: викладання української та іноземних мов професійного спрямування в умовах глобалізації освіти в технічних ВНЗ; сучасні підходи та інноваційні технології у дослідженні та викладанні мов у технічних вузах; освітні дослідження в умовах інтеграції України до світового наукового простору.
У доповіді «З досвіду викладання курсу «Українська мова (за професійним спрямуванням)» доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Н.В. Шкляєва зазначила: «Курс «Українська мова (за професійним спрямуванням), на жаль, часто піддається сумнівам: чи потрібно вивчати? З історії розвитку української мови відомо, що вона або відверто (десятки наказів з часів царської Росії), або завуальовано заборонялась. Бо нема мови – нема народу. «Як парость виноградної лози, плекайте мову», - ці слова, як заповіт, належать мудрому поетові, перекладачеві, фольклористу М. Рильському. Чи дослухаємося ми до його порад? І так, і ні.
У 1926 році в Україні вийшов «Російсько-український фразеологічний словник», укладений письменником Валер’яном Підмогильним і Є. Плужником. Як бачимо, українські відповідники – це не калька з російської, а власне українські лексеми. У 20-ті роки були створені й інші лексикографічні і мовознавчі праці, зокрема російсько-український словник, працю над яким було перервано на літері «П», серія термінологічних словників, підручників і граматики української мови Олени Курило, мовознавчі дослідження О.Синявського та ін. Однак виконати свою місію, розвинути українську мову ні вченим, ні письменникам не вдалось. Українська інтелігенція загинула у сталінських таборах.
У 30-х роках 20 ст. інтенсивно розвивається фізична культура і спорт. Відповідно виникає потреба у назвах, і вони знаходяться. У циклі поезій Богдана - Ігоря Антонича «Бронзові м’язи» знаходимо такі терміни: скок жердкою – стрибок вгору з жердиною; сажневий крок – міра довжии; сітківка – волейбол; свиставка – свисток; змагун – той, хто бере участь у змаганні; рухавка – зарядка ранкова; грище – змагання; ратиці – спис. Укладалася українська система спортивної та військової термінології. Однак у 40-х роках вона була заборонена і перестала існувати. Спортивна та військова сфери обслуговувались російською мовою.
Як не дивно, але у часи розвитку нової демократичної держави викладання української ділової мова, що увійшла у вищі навчальні заклади, знову неодноразово піддавалося сумніву.
Рідну мову треба вивчати і на рівні правопису, і на рівні культури мови. Ці знання свідчать про рівень розвитку суспільства».
У доповіді «Формування мовної особистості у технічних ВНЗ» доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Лариса Тиха зауважила: «Зважаючи на те, що сучасна вища школа готує не просто фахівців для конкретної галузі суспільної діяльності, а спеціалістів, зорієнтованих на наукову діяльність, під володінням мовою професійного спілкування слід розуміти не лише сформованість мовної компетенції, але й уміння практично реалізувати у стильовому плані свої думки відповідно до комунікативної ситуації, особливо у сфері професійної, наукової комунікації з урахуванням екстралінгвістичних чинників і доречним поєднанням вербальних та невербальних засобів спілкування».
Доповідач Тамара Николюк, доцент кафедри української та іноземної лінгвістики, розповідаючи про методичні прийоми викладання української мови на практичних заняттях, запропонувала систему вправ: репродуктивні, конструювальні, ситуативні, вправи-ігри
Розповідаючи про формування іншомовної соціокультурної компетентності (англійська) у студентів Луцького НТУ, доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Інна Горобець зауважила: «Студенти повинні відповідати мовним викликам сьогодення, розуміти та відтворювати іноземну мову. Іншомовна компетентність є складовою сучасного суспільства. Кожна людина у своїй професійній діяльності вимушено чи свідомо використовує англійську мову. Для того, щоб діяльність була успішною та продуктивною, необхідне використання комунікативних та інформативних можливостей іноземної мови. Комунікативна компетенція – важлива складова іноземної мовної компетентності. Іншомовну соціокультурну компетентність нефілологічні спеціалісти вбачають у практиці вивчення англійської мови з метою використання набутих знань у конкретних ситуаціях для подолання професійних проблем».
У доповіді-презентації «Методика предметно-мовного інтегрованого навчання: німецький досвід» доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Віта Стернічук зауважила: «Особливістю предметно-мовного навчання німецької мови є: орієнтованість на розвиток іншомовної компетентності, орієнтованість на дію, активізація навчальної діяльності студентів, сприяння автономному навчанню. Найефективніші принципи навчання – дискусія, метод проектів, рольова гра, кейс-метод», «мозковий штурм».
Доповідач Світлана Бацмай, методист англійської мови ВІППО у доповіді «Сучасні підходи до вивчення англійської мови зауважила: «Зміни в освіті необхідні. Компетентності нової українська школа – це: специфічна комбінація знань, умінь, цінностей. Необхідний також і творчий підхід до кожної особистості, піклування про дитячі мрії та реалізацію дитячих талантів».
Старший викладач ПВНЗ «Академія рекреаційних технологій і права» Д.М. Гарасюк зазначила: «Україна рухається до формування єдиного європейського мовного простору. Базовими завданнями іноземної освіти у цьому напрямку є: конкурентоспроможність майбутніх фахівців на міжнародному ринку праці, конкурентоспроможність системи вищої освіти у світовому освітньому просторі. Мета закладу вищої освіти – готувати фахівців зі знанням іноземної мови».
Отже, українська та іноземна мови необхідне фахівцям технічних ВНЗ не лише як сукупність правил, а як картина світобачення, засіб само формування, самовираження в професійній діяльності та в суспільному житті.
Наталія Шкляєва,
доцент кафедри української
та іноземної лінгвістики
