Для мене університетське життя – це життя в цілому, - Людмила Іванівна Байдакова
Днями завідувач кафедри ТЕМС, доктор технічних наук, професор кафедри товарознавства та експертизи в митній справі Луцького НТУ Байдакова Людмила Іванівна відзначила свій 80-річний ювілей. Фактично все своє життя жінка присвятила науці й за це була відзначена не однією державною нагородою. Про те, як бути жінкою в науці, як передати своїм студентам набутий власний життєвий досвід і як досягнути висот у професійній діяльності, в інтерв’ю розповіла сама ювілярка.
-Ви очолюєте кафедру ТЕМС Луцького НТУ з 2003 року. До того, Ви фактично усі роки професійної діяльності присвятили роботі в університеті. Що для Вас є університетське життя?
-Для мене університетське життя – це життя в цілому. Розділити його з особистим – неможливо. Я йду з роботи і думаю, що змінити на кафедрі, що зробити для того, аби студенти любили мій предмет, щоби відвідуваність була 100%, як це було раніше в школах, ВИШах, технікумах. Ми обговорюємо ці питання в родині, вирішуємо проблеми університету у будь-який вільний час, вивчаємо, як із ними справляються в інших закладах і т.д. Потрібно знати свого студента, поважати його, як свою дитину, допомагати у навчанні або піти з цієї роботи.
-Чи не виникало думок змінити вид діяльності, спробувати себе у чомусь новому?
-Ніколи не виникало такого бажання змінити напрямок діяльності. У мене були хороші вчителі в школі, в університеті. Вони були прикладом для мене і вибір йти працювати у цьому напрямку був усвідомленим і єдиним. Я досі спілкуюся з ними й раджуся з приводу своєї роботи і особистого життя.
-Ви є уродженкою м. Новокузнецьк Кемеровської області РФ, як вдалося потрапити так далеко від своєї батьківщини, аж до Луцька, розкажіть про свій професійний шлях.
-Сувора природа Сибіру не всім підходить за станом здоров’я. Мені навпаки подобалися тайгові ліси, швидкі холодні ріки. Моя школа у Новокузнецьку організовувала туристичні походи на плотах. Ми виховувалися у дусі сибірських дітей і я поїхала навчатися в Новосибірськ, в інститут радянської корпоративної торгівлі, що відкрився саме у рік закінчення школи. Там я і залишилася працювати, але життя розпорядилося по своєму. З’явилася родина, важко захворів син і за рекомендацією лікарів та з дозволу Центрсоюзу, нас перевели у Полтаву – Полтавський кооперативний інститут. Я захистила кандидатську та докторську дисертації. Згодом відкрили нову спеціальність «Товарознавство і експертиза в митній справі» на кафедрі товарознавства непродовольчих товарів в Полтавському кооперативному інституті. Але разом з моїм зростом, росли й мої діти, у них з’явилися сім’ї і мешкати в одній квартирі стало знано важче. Коли ректор Луцького НТУ запропонував мені відкрити нову спеціальність «Товарознавство і експертиза в митній справі» і створити кафедру, ми з чоловіком (професором) погодилися перейти на роботу до Луцька і нас забезпечили трикімнатною квартирою.
-Ваші діти, онуки перейняли у Вас бажання займатися наукою?
-Ні. Мої бажання йдуть в розріз із їхньою роботою. Можливо їм не вистачало моєї уваги і це відштовхнуло їх від роботи в науці.
-Починали свою трудову діяльність Ви ще за радянських часів… на Вашу думку, що відрізняється в освітній галузі нині від тодішніх норм, які зараз є переваги та недоліки, що хотілося б змінити або ж перейняти з тих часів?
-Для того, аби сказати, що хотілося б змінити в освітньому процесі у ВИШі нині, мені варто зауважити, що змінити в цілому у вихованні молодого покоління. Я пам’ятаю, як ми чекали новин на радіо, по телевізору, ми хотіли бути відважними, ми виховувалися у дусі любові, одержимості. Ми багато читали, брали приклад із героїв держави. Інформація була позитивною. По телевізору не показували бійок нашого керівництва в Радах, не обговорювалося скільки у кого мільйонів. Ми поважали владу. Нині я не бачу у молодому поколінні відважності. Діти без нагляду о 21.00-22.00 годині ламають лавки, паркани, дерева, відбуваються бійки – у них негативна енергія виходить ззовні. Я не психолог, але я бачу, що потрібно змінювати покоління: з дитячого садка, зі школи прищеплювати любов до оточення, до своєї батьківщини. Потрібно виховувати нове покоління. Навчальний процес сам по собі не зміниться, потрібно шукати нові його форми, забезпечити студентів хорошою стипендією, щоб вони могли тільки навчатися і не працювати під час занять, або створити потоки вечірнього навчання (після роботи). Це питання потрібно вирішувати в межах держави.
-Що для Вас означає бути жінкою в науці? Чи стикалися Ви з певними труднощами в науковій діяльності, чого б не можна було сказати про чоловіків, зайнятих у цій сфері? До того ж, як вдавалося поєднати сім’ю, виховання дітей, жіночі обов’язки із науковою роботою?
-Жінка в науці повинна бути одержимою і дуже любити свою справу, інакше – науки не буде. Мені допомагали чоловік, мама. На моєму шляху траплялися хороші вчені: академік Єлєсєєва Валентина Іванівна (мама космонавта Єлєсєєва), мій керівник з аспірантури, її аспірант – проректор з науки Науково-дослідного інституту шкіряно-взуттєвої промисловості – Зурабян К.М. Звичайно були складнощі. Варто зважити на те, що для товарознавців особливі труднощі полягають у проведенні експерименту, наявності об’єкта дослідження та впровадженні свого нового досліду.
-Ви маєте не одну державну відзнаку, розкажіть про Ваші нагороди.
-Впродовж років роботи я отримала чимало нагород і дякую тим, хто їх вручав. Серед моїх відзнак:
Знак «Відмінник радянської споживчої кооперації» від 1983 року,
Почесна грамота Міністерства Освіти України від 1995 року,
Ветеран праці посвідчення серії АІV №590258 від 1998 року,
Медаль «Ветеран праці» від імені Президіуму Верховної Ради СРСР від 10 лютого 1987 року,
Знак «Відмінник освіти України» від 2006 року,
Почесна грамота з нагоди 10-річчя створення ЛДТУ за значні трудові досягнення вручена Волинською обласною організацією профспілки працівників освіти і науки від 26 грудня 2007 року,
Знак «Петра Могили» 2009 року,
Почесна грамота Обласної ради за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у підготовку спеціалістів та з нагоди 5-ої річниці надання ЛДТУ статусу Національного від 2013 року,
Грамота за вагомий внесок у становлення та розвиток факультету товарознавства, торгівлі та маркетингу Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» 2016 року.
Розмовляла Ілона Карпюк, інформаційний відділ Луцького НТУ
