НАША ДУМА, НАША ПІСНЯ НЕ ВМРЕ, НЕ ЗАГИНЕ…
ВІДКРИТТЯ VIII МІЖНАРОДНОГО
МОВНО-ЛІТЕРАТУРНОГО КОНКУРСУ
УЧНІВСЬКОЇ ТА СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ
ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА
У ЛУЦЬКОМУ НТУ
Праведна душе – прийми мою мову,
Не мудру та щиру, прийми, привітай,
Не кинь сиротою, як кинув діброви,
Прилини до мене хоч на одно слово
Та про Україну мені заспівай.
Т. Г. Шевченко
Такими словами, проханням допомогти у клопіткій і нелегкій роботі – розвиткові української літературної мови нового зразка, звертався Тарас Шевченко до попередника – Івана Котляревського.
10 жовтня нинішнього року в приміщенні читального залу бібліотеки Луцького НТУ з ініціативи працівників бібліотеки, кафедри української та іноземної лінгвістики, підрозділу з організації виховної роботи зі студентами відбулося урочисте відкриття VIII Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка, на яке завітали очільник нашого університету Петро Савчук та проректор з науково-педагогічної роботи Валентин Талах.
Урочистість розпочала провідний бібліотекар Світлана Сакович, наголосивши, що проведення конкурсу повинно сприяти піднесенню престижу української мови і літератури у молодого покоління, підвищенню рівня загальної мовної культури, вихованню в його учасників почуття гордості за свій народ, любові до рідного краю.
Доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Наталія Шкляєва у науковій доповіді «Тарас Шевченко. Досить було однієї людини, щоб урятувати цілу націю» зазначила: «…говорячи сьогодні про Шевченка, згадаємо про такі чинники людського буття: покликання, талант, Божий дар, доля і воля. Хотілося б дослідити питання: що ж зробило із Шевченка генія, які фактори вплинули на формування його особистості, на неповторність стилю, почерку? Що таке доля, талант, покликання? Спадає на думку той епізод із Шевченкового життя, коли він уперше малим вийшов відкривати для себе світ, час і простір. Як маленька талановита людинка, позбавлена елементарного права на майбутнє, відчиняє великий вимір? Євген Сверстюк, згадуючи цю подію, зазначає: «Забуваються усі лиха з многотрудного Тарасового дитинства, але чомусь назавжди запам’ятовується той епізод, коли він, малий і босий, вийшов за село й пішов до обрію – шукати залізні стовпи, що підпирають небо. Мабуть, ця пригода була символічним початком його життя».
Шевченко часто звертається до таких понять, як доля і життєвий хрест. Для нього була приготована неповторна велика доля. Бог наділив розумом, талантами, здоров’ям для того, щоб протистояти усім земним випробуванням, для того, щоб жити, творити і працювати, щоб присвятити усе своє життя рідному народу, його долі, волі і мові.
Шевченко у «Щоденнику», що вів його із 12 червня 1857 року по 18 липня 1859 року, роздумуючи над тим, що таке людське життя, доля людини і доля народу, пише: «Передо мною стелився степ, засіяний могилами. Передо мною пишалася моя прекрасна, моя безталанна Україна… І я задумувався. Покликання – і нічого більше. Дивне, одначе, це всемогутнє покликання».
Про написання поезії «Доля» Шевченко казав: «…я відчув потяг до віршословія, спробував і без найменшого зусилля написав цю річ».
Шевченко працював, не замислюючись над тим, що, як і за чим писати. Слова вкладалися у строфи, лягали на папір самі. Думка стелилась легко і вільно. Він творив так, неначе чиясь могутня рука вкладала у голову готові фрази.
Шевченкова творчість пронизана глибиною думки і величчю правди. Розуміючи силу слова, поет дав обітницю українському народу: «Возвеличу німих рабів отих малих, я на сторожі коло них поставлю слово!». Сказав і не відступився, хоч як тяжко не було.
Особливо відчутний біль душі у творах, написаних у казематі та на засланні. Туга відчутна у кожному рядку. Розкішна і лагідна природа України, ніжні переливи української мови, чарівна мелодія української пісні – все це тривожить, викликає спогади і наповнює серце любов’ю до рідного краю.
Творчість Шевченка переповнена звертаннями до різних верств суспільства. Наказовість – одна з характерних ознак Шевченкового слова. І «Заповіт» поета – це звертання, прохання і наказ – не коритись, відстоювати гідність і честь: особисту і державну.
Слово Шевченка – це розлогі соціальні картини, сповнені протиріч. Із одного боку – лукаве панство, з іншого – знедолений народ. Тому його називають ще поетом національного болю.
Палітра Шевченкового слова розмаїта і багата. Він не тільки доповнив творчість Івана Котляревського, а й довів, що українське слово придатне не лише для сміху, а й для висловлювання на суспільно-політичну тематику».
Ведучі Сергій Савчук та Юлія Бортник, розповідаючи про значимість Шевченкової мовної спадщини для нас, українців, зазначили, що «уже для багатьох поколінь українців Шевченко означає так багато, що створюється ілюзія, ніби ми про нього все знаємо. Та це лише ілюзія. Шевченко – явище велике й вічне – невичерпний і нескінченний».
Студенти технологічного факультету Каріна Мар’юк, Тетяна Овчарук, Владислав Шинкарук, Ганна Костючок та факультету бізнесу Катерина Пелешко та Алла Блоха декламували поетичні твори Т.Г. Шевченка.
У музичному супроводі пролунали українські народні пісні: «Летіла зозуля», «Через сад-виноград», «Зелений дубок» у виконанні народного аматорського фольклорного ансамблю «Намисто», художнім керівником якого є Марія Ковальчук.
Усі присутні мали змогу переглянути фільми: «Українська мова – наша безпека», «Українська мова – це…», «Українська мова».
Доцент кафедри української та іноземної лінгвістики Тамара Николюк розповіла учасникам про умови проведення VIII Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка у Луцькому НТУ.
Наостанок проведення дійства Валентин Талах, висловивши слова вдячності усім організаторам, зазначив, що завдяки проведенню VIII Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка студенти нашого вузу мають можливість реалізувати себе у літературному напрямі, у чому їм можуть допомогти викладачі кафедри української та іноземної лінгвістики нашого вишу. Проректор з науково-педагогічної роботи акцентував увагу усіх присутніх на тому, що у недалекому прийдешньому у стінах нашого університету буде проведено захід, присвячений національному герою і символу України із назвою «Невідомий Шевченко».
Усі присутні мали змогу ознайомитись із книжковою виставкою «Велич Шевченкового слова», яку підготували працівники бібліотеки Луцького НТУ. На ній представлено поезію та матеріали про життєвий та творчий шлях Шевченка.
Шевченко належить не лише Україні, а й усьому людству. Тому значення VIII Міжнародного мовно-літературного конкурсу учнівської та студентської молоді імені Тараса Шевченка полягає у тому, що поет збагатив скарбницю духовних надбань усього людства, передавши культурам інших народів те, що пережив український народ.
Наталія Шкляєва,
доцент кафедри української
та іноземної лінгвістики,
Світлана Бакуменко,
директор бібліотеки
