«Бабусині лакітки» - це не лише про смак і не просто про прибуток. Це про ідею якості, тренд здорового харчування, рецептурну традицію, реалізацію мрії та крафтовий український бізнес, який попри війну доводить, що українське – найкраще.
Сьогодні спілкуємося з Олександром Хвещуком – випускником ЛНТУ та нинішнім аспірантом факультету бізнесу і права, ідейним натхненником та співвласником унікального крафтового виробництва «Бабусині Лакітки».
Про те, як започаткувати власну справу, як протистояти викликам, особливо воєнного часу, потрапити у коло «великих гравців» на харчовому ринку і головне – як зберегти унікальність та якість власного продукту, що цінується не лише на українському, але й на міжнародному рівнях. Більше про усе це, далі в інтерв’ю.
-Олександре, передусім розкажіть про себе. Яку компанію ви представляєте і за якою спеціальністю здобуваєте науковий ступінь в ЛНТУ?
-Нині я співзасновник компанії «Бабусині Лакітки», яка виробляє крафтову м’ясну, овочеву та веганську консервацію. Також працюю на посаді заступника директора цієї компанії і на разі навчаюся на другому році аспірантури в ЛНТУ. Пишу дисертацію на тему крафтових продуктів, яка тісно пов’язана з моєю професійною діяльністю.
-Як виникла ідея реалізації крафтового бізнесу, з чого усе почалося?
-12 років я працював у м’ясній галузі в компанії «Забіяка» на керівних посадах, зокрема, впродовж 5 років був директором підприємства, тож маю великий досвід роботи у м’ясній галузі. Згодом я запускав проект крафтової молочної продукції під назвою «Крафтовий молочар» і по суті вперше стикнувся із крафтовою продукцією, побачив нішу, яка дуже стрімко розвивається. Сьогодні на полицях усе більше стає такої продукції і споживачі хочуть купувати нестандартний продукт, не той, який роблять великі підприємства і великі заводи, а з гарними унікальними рецептурами, смаками, якісними властивостями, і готові за це переплачувати.
Історія «Бабусиних Лакіток» розпочалася у 2022 році, коли почалася повномасштабна війна і ми стикнулися із великим дефіцитом консервованої продукції. Надзвичайний «бум» був у магазинах, у благодійних фондах, у різних волонтерів… нам не вистачало м’ясної хорошої консервації, тож з’явилася ідея заповнити цю нішу. Так, війна почалася 24 лютого, а 5 травня ми уже відкрили наше підприємство. Починали з двох видів тушкованого м’яса – свинини і курятини. Стартували як ФОП, а в червні відкрили ТОВ «Бабусині Лакітки» і почали працювати з ПДВ, шукати мережі, розширювати асортимент… Зараз, за півтора року роботи, маємо 41 позицію в асортименті, працюємо з багатьма мережами в Україні, отримали перспективу експорту продукції, створили унікальну веганську лінійку, аналогів якої на ринку України немає.
-З якими складнощами довелося зіткнутися під час відкриття підприємства у часи війни, коли багато хто втратив бізнес? Як вдалося швидкими темпами запустити виробництво? А можливо, й навпаки, були ті переваги, які допомогли швидко реалізувати задум?
- Тут варто зазначити, що нас три засновника підприємства і кожен зіграв свою роль. Я відповідаю за операційну діяльність підприємства. Стратегічні питання ми вирішуємо разом. Складнощі, звісно, були. Складно було знайти клієнтів, тому що ми мали лише дві позиції продукції. Були складнощі зі стабільністю якості, адже до того, я не мав досвіду роботи із відповідним обладнанням, оскільки більше працював з обладнанням ковбасним та молочним. Утім нам потрібно було вивести продукт на той рівень, аби він витримував терміни придатності, був саме таким, яким ми хочемо його бачити.
Складнощі полягали й в пошуку людей. Хоча і досі ми стикаємося із проблемою пошуку вузько кваліфікованих спеціалістів.
Не можна передбачити курс долара. Від початку спланувати щось було неможливо, дуже складно отримати банківське фінансування. Оскільки я мав досвід спілкування із банками і завдяки своїй репутації, мені пішли на зустріч, і ми таки отримали хороший банківський кредит із гарними умовами, але новому підприємству отримати фінансування дуже важко, банки не працюють з новими підприємствами. Ми також пробували подаватися на гранти, але й тут не все так просто. Хоч ми й підходили за усіма параметрами, але дістати грант не вдалося, підтримки у цьому напрямку немає.
Знову ж таки, один із факторів, який заважав - це нестабільність цін на сировину. На наш продукт ми не гнучкі в цінах для кінцевого споживача або для наших клієнтів. Ми не можемо кожного тижня змінювати ціну в залежності від змін цін на сировину. Але для нас ціна змінюється щотижня. Перший рік роботи для підприємства – найважчий, потрібно мати оборотний капітал, як для забезпечення продажів, так і для розвитку, розроблення додаткових позицій продукції, нової лінійки. Через це, фактично 90% людей просто закривають свої мега класні ідеї через те, що не знаходять фінансування, бо це дійсно складно.
-З яким стартовим капіталом починали ви, або з яким капіталом, принаймні, можна починати власний бізнес у сфері крафтової харчової промисловості?
-У різному виробництві харчових продуктів - різні витрати. Можна робити ковбасні вироби, молочну продукцію, олію, і створювати саме крафтову продукцію. Ця ніша зараз по суті вільна, тим паче, що багато підприємств на Сході, у Центрі та на Півдні закрилися чи переїхали. Тож ринок «крафтовиків» ще не утверджений і дуже перспективний.
До війни була чітко сформована на ринку база великих гравців та крафтовиків. Раніше у Києві відбувалися постійні ярмарки та виставки і це був один із ключових напрямів реклами своєї продукції. Для крафтовика найкраще брати участь у виставках і рекламувати свій продукт. Другий ключовий фактор – мережі. Крафтових виробників також рівняють за умовами заходу у великі мережі, як і великих гравців, однак в крафтовика немає такого оборотного капіталу, який міг би це забезпечити.
Отож почати можна навіть з 10-20 тисяч доларів. Людям без досвіду дійсно буде складно. Але найголовніше у цьому бізнесі – продукт: якісний, смачний і стабільний, а це 99% успіху.
-Які нині виробничі потужності підприємства та скільки людей залучені до процесу?
-На даний момент на підприємстві працюють 35 людей. Ми можемо виробляти близько пів мільйона банок на місяць. Ми розширили площі, докупили обладнання. Сьогодні наші потужності не завантажені на 100%, а на 50%. Ми продовжуємо пошуки крупних клієнтів, беремо участь у виставках, плануємо експорт щодо якого маємо попередні домовленості.
-Яка географія продажів продукції і в Україні і що стосується експорту?
-У Західній Україні, на Волині, як би дивно це не було, ми майже не продаємося. Наш ринок більше спрямований на Київ, Харків, Одесу, Дніпро, Черкаси, Вінницю, нещодавно у мережу зайшли Хмельницький і Тернопіль. Мережі цих регіонів йдуть на наші умови, готові давати нам ексклюзивні пропозиції, відтермінування без повернень, без додаткових відсотків. Ми працюємо по всій Україні з «Ашаном» і в цій же мережі теж гарно продаємося у Львові. Однак, місцеві мережі поки «не доросли» до нашої продукції.
-Чому склалася така ситуація? Наш продукт не потрібен місцевому споживачеві?
-Ми робимо продукцію за традиційною рецептурою і вона дуже схожа до тієї, що наприклад, робить бабуся. Це наша концепція. Ми маринуємо лісові грибочки і цим мало хто ще займається. На заході України багато лісів, тому така продукція тут має менше попиту, немає зацікавленості в мережах. До того ж, в інших регіонах ритейл та споживання більш розвинені. Там дуже багато великих виробництв і заводів, а в них - стандартні рецептури, стандартні смакові якості і вони дуже відрізняються від домашніх продуктів. Тож коли вони пробують наш продукт - вони просто в шоці, вони такого давно не їли. Одного разу на виставці до нас підійшов дідусь, спробував тушковану яловичину і сказав, що шукав її 50 років, відтоді коли їв таку востаннє. Він одразу купив десь 20 банок просто на виставці.
Ми також розвиваємо інтернет-магазин і тут теж спостерігаємо у розрізі споживачів більше Центр, Південь та Схід.
-Інтернет-магазин передбачає роздрібну торгівлю?
-Так, уся продукція, яка в нас є - представлена в інтернет-магазині. Там ми проводимо різні акції та розіграші, дуже тісно працюємо з блогерами. Маємо окрему команду із близько 8 людей, які займаються суто інтернет-магазином. І це один зі стратегічних напрямів продажу нашої продукції.
-Які перспективи експорту вашого продукту?
-В Європі ми ведемо перемовини з країнами Балтії, пересилаємо зразки на дегустацію і плануємо вийти на Близький Схід. Вони зацікавлені. Але також є багато речей, які не залежать від нас, і тут відіграє основну роль зовнішня політика й щодо питань блокування кордону, курсу валют, логістики, і навіть конфлікт Ізраїля з Палестиною, адже через Перську затоку не завжди пускають кораблі, і тому подібне. Всі ці фактори впливають, тому навіть після заключення контракту, ми не впевнені на 100% як доїде наша продукція, не кажучи про те, коли вона стане на полиці та буде продаватися. До цієї полиці довгий шлях, який нам потрібно пройти. Це важко, але ми не здаємося, рухаємося, бо це також один із наших стратегічних напрямків.
-Розкажіть про лінійки вашої продукції. У чому секрет «Бабусиних лакіток»?
-Починали ми з двох позицій – свинина тушкована та тушкована курятина. Більше року усі кошти ми вкладали тільки в розвиток підприємства. Тому далі зробили паштети з м’ясом, не з субродуктами, як зазвичай роблять, а саме з м’ясом. Наш принциповий підхід був таким: в кожній тушонці тільки курятина, тільки свинина або тільки яловичина. Ці складові ми не змішуємо. Також і паштети ми розділяємо за напрямками, за основним продуктом. Технологічно це зробити складніше, враховуючи те, що паштет повинен мати хорошу мастку структуру, утім ми шукали таку сировину, щоби ці складові не перетиналися.
Потім ми зробили мариновані гриби: білі, опеньки, маслюки і польські. Запустили цих чотири види продукції і з серпня 2022 року розпочали перемовини з «Ашаном» щодо асортименту: 3 види тушонок, 3 види паштетів і 4 види грибів. Перша поставка відбулася на початку грудня.
Запустивши продукцію, на першу поставку я їздив особисто, аби проконтролювати виконання всіх умов для мережі. У всіх великих мережах вимоги складні та є особливість: якщо ти тричі везеш продукцію і тричі її не приймають, через невиконання певної умови, ти змушений везти продукт назад, а це шалені витрати. Після третього разу постачання блокують.
Далі ми зробили паштети зі смаками: курячий з сиром, куди даємо натуральний твердий сир, яловичий з оливками, курячий з чорносливом і коньяком, яловичий з чорносливом, м’ясну намазку, смалець не з жиром, а з салом.
Потім ми зробили мітболи в томатному соусі, кабачкову ікру, баклажанну ікру, огірки мариновані. До речі, огірки ми не планували розробляти, але на нас вийшов знайомий, який вклав кошти у вирощування огірків, так ми розробили три рецептури: класичні мариновані, по-діжонськи (солодкі) та пікантні (гострі). Вони також класно зайшли на ринок.
Шостий етап – в грудні 2023 року запустили веганську лінійку продукції. Її ми довго розробляли і бачимо в цьому велику перспективу, бо спостерігаємо, що в цьому ринок постійно розвивається і люди хочуть їсти більш поживну і натуральну рослинну продукцію, але щоб вона містила смак чи запах м’яса. Також вийшло 11 позицій і зараз на черзі ще новинки.
-Які перспективи розвитку вашого виробництва, що ви плануєте ще впровадити чи розширити?
-Зараз в нас один із напрямів розвитку – у березні відкрити офлайн магазин, але такого формату, яких немає в Україні. Ми хочемо там робити консервацію, свіжу випічку, кілька видів ковбас, які виготовлятимуть тільки там. Нині працюємо над закупівлею відповідного обладнання. Технологічні процеси відбуватимуться за вікном, щоби люди могли побачити, як виготовляється продукція. Перший магазин відкриватиметься в Луцьку.
-Відомо, що уже велися перемовини про співпрацю між вами та кафедрою харчових технологій та хімії ЛНТУ. В якому напрямку плануєте взаємодіяти?
-Дуже тісно планую співпрацювати, готовий в межах нашого розвитку брати амбітних людей на стажування з можливістю працевлаштування. Також готовий як практик поділитися досвідом і хотів би навіть взяти участь у розвитку освітньої програми, якщо потрібно, викладати. У мене чималий досвід і я можу ним ділитися зі студентами щодо того, як виробляти продукт, як його продавати, які канали збуту існують… ми це пройшли, далі проходимо і готові про це розповідати.
До того ж, пишу дисертацію та плідно співпрацюю з викладачами як факультету бізнесу і права, так і з кафедрою харчових технологій і хімії.
-Насамкінець, кілька корисних порад від вас щодо того, якими необхідно володіти компетенціями або рисами характеру, щоби почати розвивати власну бізнес ідею, як не боятися стартувати?
- Наше підприємство – це не тільки моя заслуга. Гарне партнерство і різносторонність партнерів – це ключовий критерій, ми доповнюємо один одного. У гарному партнерстві – сила, яка може робити великий гарний бізнес і взагалі, коли є гарне партнерство, всі перешкоди можна зруйнувати. Моїми надійними партнерами є Сацюк Дмитро та Сергій Довгалюк, які також є випускниками ЛНТУ.
Можна багато говорити про різні компетенції, але за увесь час скільки я працюю і спілкуюся з людьми, я виділяю одну рису – бажання. Це найголовніше, бо бажання перекриває розум. Тобто навіть за браком якихось знань, якщо ти маєш бажання – ти зробиш це. Можливо довше, але ти це зробиш. Головне – бажання іти вперед, рухатися, розвиватися і щось робити.
Ілона Карпюк, відділ іміджу та промоції
