Українська вишивка являється мовою нашого народу, мовою самоідентифікації та захисту до наших рідних. Жінки відправляли своїх чоловіків на війну з вишитим оберегом, молода дівчина вишивала рушник на весілля вшиваючи щасливу долю, любов і повагу. Немовляті матір вишивала сорочку на щасливу долю. У цей надскладний час для держави і кожного з нас важливо проявити єдність в діях і помислах, що покликані бути оберегом єдиного незламного, нескореного українського народу з її історично визначеними кордонами. Тому, саме, вимушеним переселенцям під час російсько-української війни, координатор Волинської області Всеукраїнського проєкту «Наукою вишиваємо Україну» від Луцького національного технічного університету, Тетяна Головенко запропонувала поставити символи єднання на полотні Волинської області. Адже Волинь – одна з областей, яка від початку широкомасштабного вторгнення росії в Україну приймає внутрішньо переміщених осіб. Транзитом через область пройшли понад 630 тисяч українців. Станом на 18.01.2023 р. на Волинь приїхали 76 084 тис. вимушених переселенців з інших областей України та знайшли затишок, безпеку і тимчасову домівку.
Тетяна Іюніцова, змушена була покинути свій дім в окупованому смт. Нововоронцовка, Херсонської області через постійні обстріли ворога. Тимчасовою домівкою та місцем переведення робочої діяльності стала Волинська область, м. Луцьк. Дізнавшись про проєкт «Наукою вишиваємо Україну» із задоволенням зголосилася прийняти в ньому участь. Адже, шиття та вишивка – це її душевне покликання, творчість і затишок думок довгими вечорами після роботи.
Незламна віра у Перемогу та повернення до домівки вишита символічними хрестиками на канві Волинської області учасницею проєкту. В молитві за своїх рідних, які нині є Героями України та боронять державу від ворога, пані Тетяна хрестик за хрестиком створює на Волині чудові творчі робити.
В єднанні хрестиків та загального візерунку, що притаманний Волинській області прийняли участь у проєкті Микола Рябчиков, Ольга Рябчикова та Тимур Макушенко, які змушені були покинути свої домівки в м. Харкові.
Пан Микола, д.т.н., професор, професор кафедри технологій легкої промисловості Луцького національного технічного університету (до вторгнення ворога в Україну працював професором кафедри харчових технологій, легкої промисловості і дизайну Української інженерно-педагогічної академії, м. Харків), пані Ольга – вчитель з математики Харківської спеціалізованої школи №62 ХМР, м. Харкова, пан Тимур - директор Харківської академії «Шаг», проректор Харківського технічного університету.
Отримавши тимчасовий прихисток та життєву безпеку в різних куточках України та світу в цілому, мільйони українців щосекунди жадають якнайшвидшої Перемоги для держави та повернення до своїх домівок.
Війна з лютим ворогом, розлука із рідними, криза, знищені чи покинуті домівки не можуть зупинити справи єднання, продовжуючи національні традиції та жагу українського народу до ПЕРЕМОГИ!!!
Слава Україні! Героям Слава!
Великі справи робляться разом! Продовжуймо наближати нашу ПЕРЕМОГУ!
#Наукою вишиваємо Україну
#ФММТ https://www.lntu.edu.ua/uk/struktura/fakulteti/fakultet-mitnoyi-spravi-materialiv-ta-tehnologiy
#Кафедра ТЛП https://lntu.edu.ua/uk/struktura/cafedries/kafedra-tekhnolohiy-lehkoyi-promyslovosti; https://www.facebook.com/profile.php?id=100085956767311
#лнту#луцький_національний_технічний_університет #lntu #lutsk_national_technical_university #твій_полюс_росту
