ВЕРЕСЕНЬ – ПОРА ВДЯЧНОСТІ
Вересень – пора збору врожаю, пора обжинок і традиційного «Свята осені». Вересень асоціюється в мене з надбаннями і здобутками, гарним настроєм і десь-десь легеньким смутком. Вересень – найкраща пора, найвдячніша, найуспішніша. Усі ми любимо перемогу. Досягнення результату, наближення до мети, відчуття успіху. Людина прагне перемог, вона докладає зусиль, старань, праці і часу. І тим цінніший наш здобуток, тим він вагоміший, чим більше вклали ми в нього самих себе. Що ж тоді для вчителя перемога його учнів, вихованців, студентів? Це не просто перемога, це не просто досягнутий результат, не просто ще один щабель у драбині професійності. Це віра в майбутнє, бо наше майбутнє – наші діти, наші учні і студенти, і наше майбутнє заслуговує, щоб у нього вірили…
Недарма саме вересень став таким багатим на здобутки і перемоги для доктора педагогічних наук, професора кафедри матеріалознавства та пластичного формування конструкцій машинобудування Ольги Гулай. Її учениця, вихованка Волинської малої академії наук, Марія Бандура, здобула перемогу у міжнародному курсі «Мій рідний край», отримавши друге місце в номінації «Екологія та здоров’я нації» за пошуково-дослідницьку роботу. Цей конкурс відбувся у Львові з 15 по 17 вересня.
Ще одна робота, яка була представлена у цьому ж конкурсі в номінації «Видатні постаті – гордість України», отримала грамоту. Вже через тиждень, 24 вересня, ще одна перемога: перше місце в обласному очному етапі науково-технічного конкурсу-виставки молодіжних інноваційних проектів «Майбутнє України», номінація «Матеріалознавство та перспективні технології» і честь представляти нашу область у Києві у листопаді в фіналі цього конкурсу. Ви думаєте це все?.. Пам’ятаєте Алісу з Країни чудес: «Треба бігти з усіх ніг, щоб тільки залишатися на місці, а щоб кудись потрапити, треба бігти як мінімум удвічі швидше!». Тож…29 вересня участь у роботі молодіжної секції XVIII Міжнародної науково-практичної конференції «Відновлювальна енергетика та енергоефективність у XXI столітті» (м. Київ). А поруч – вчитель, наставник, друг. Той, без кого нічого б не відбулося, нічого б не сталося… Минулої неділі ми святкували день працівників освіти. Я більше люблю традиційну назву цього свята – День вчителя. Ми всі були спочатку учнями, потім студентами, а тепер самі стали вчителями та викладачами. Ще раз, повертаючись до нашого з вами спільного свята, я хочу усім побажати залишитись у пам’яті наших студентів тими, кого згадують. Вони забудуть те, чому ми їх учили, але ніколи не забудуть хто вчив і головне, як вчив. Будьмо достойні наших студентів, наших учнів, наших дітей. Дякую Вам, Ольго Іванівно, за те, що Ви є! Бо Ви вірите не просто в майбутнє, а в МОЄ ОСОБИСТЕ МАЙБУТНЄ, в мою Марію Бандуру, в яку я вірю теж…
Ірина Бандура,
заступник декана ФЕПЕС
