ДУЕТ ВЕДУЧИХ "OPEN SPACE": ЯК СТУДЕНТИ ЛУЦЬКОГО НТУ СТВОРИЛИ ВЛАСНИЙ БРЕНД (ІНТЕРВ'Ю)
Дует ведучих-студентів Луцького НТУ "Open Space" одразу підкорює своєю харизмою та позитивом. Так, ділове інтернет-видання Волині "Конкурент" вирішило поговорити про те, як за майже рік хлопці стали відомими та створили свій бренд, про який нині знають багато лучан.
Насамперед молодики проанонсували, що 9 вересня відбудеться святкування дня народження дуету, а тому запрошують усіх охочих. Усі деталі обіцяють згодом оприлюднити.
– Не можна відразу говорити про вашу спільну діяльність, не запитавши, як ви познайомилися та здружилися?
Владислав: Наступне запитання, будь ласка (сміється, – К.).
Василь: Наша історія, можливо, не така романтична, як у деяких пар (сміється, – К.). Але вона також цікава. Це трапилося два роки тому. Нас об'єднала Студентська рада нашого університету. Тоді я навчався на третьому курсі, вже був "прошарений". Мене покликав мій друг Костя на збори факультету КНІТ. Я якраз був головою факультету бізнесу, і він запропонував зробити якийсь спільний захід, щоб ці два факультети об'єднати. І ми вирішили зробити "КНІТ/ФБ-party". І на цих зборах я пропонував різні ідеї, жартував, як завжди, а Влад з усього сміявся, і все це – доля (сміються, – К.). Потім ми разом робили один захід і вже ближче знайомилися, здружилися і зрозуміли, що нам треба разом робити якийсь спільний проект.
– Як народився дует ведучих "Open Space" і чому таку назву взяли?
Владислав: Знаю, що це мало би бути творчим об'єднанням. Тобто ідея "Open Space" полягала в тому, щоб зібрати всіх топових фотографів, ведучих, відеографів Луцька і вже далі просуватися разом. Правильно?
Василь: Розкажу ще смішнішу історію. Той же Костя якось сказав, щоб ми разом провели "Міс КНІТ". Написали тоді сценарій і він не зберігся на комп'ютері. Ми за день до заходу почали писати все наново. І я тоді кажу: "Давай якось назвемося". А я десь побачив в нього на комп'ютері, що писало "Open Space". Мені сподобалося, і так ми назвалися.
Владислав: Тобто навіть назва без мене вигадалася. Я вже прийшов на все готове (сміється,– К.).
Василь: Потім вже була ідея створити творче об'єднання. І зібрати не те, що топових, а всіх охочих, щоб у нас була база людей. І коли приходитимуть клієнти і казатимуть, що треба люди навіть на волонтерський захід, то ми могли б когось порекомендувати.
– На вашій сторінці в Instagram вказано, що ви готові проводити заходи різного формату: від днів народжень та вечірок до весіль. Зізнавайтеся, як пишете такі різноманітні сценарії та чи є місце імпровізації на заходах?
Владислав: А ще в нас в Інстаграмі пише, що ми – меблі (сміється, – К.).
Василь: Це така іронія. Одразу так перевіряємо, чи є в замовників чи організаторів почуття гумору.
Василь: Пишемо так – сідаємо у нас на офісі…
Владислав: У мене вдома (сміється, – К.).
Василь: І починаємо писати. Все залежить від того, чи довгим буде захід.
Владислав: У нас часто йде така штука, що під час написання сценарію ми розповідаємо якісь приколи, сміємося з цього і цим збільшуємо час.
Василь: Ще не було такого заходу, на якому б нам сказали, що не можна залучати гумор, імпровізувати. Тому й до кожного заходу ставимося з гумором, стараємося вигадати жарти. Унікальність тексту у нас 100 %. Навіть говоримо не "Доброго дня", а "Доброго-доброго-доброго дня".
Владислав: Це, до речі, наша ключова фраза. Кожний захід, який ми проводимо, розпочинаємо з цих слів.
– Розкажіть про свої курйози в діяльності.
Владислав: У нас була штука, коли ми говорили на сцені, а Вася забігав за куліси і в мікрофон говорив: "Дайте води". Я це пам'ятаю.
Василь: Нас звукорежисер попередив, що якщо ці мікрофони вимкнути, то потім потрібно буде дуже довго їх вмикати. Я забіг і сказав це: "Дайте води". А люди почули. Але тоді посміялися з цього. Дехто подумав, що ми це навмисно зробили, щоб розважити публіку. А я ще Владові завжди кажу: "10 гривЕНЬ". А він – "10 гривНІВ" (сміються, – К.).
– Певно, в кожної людини є свій кумир. На кого ви рівняєтеся, а кого хочете взагалі "переплюнути"?
Василь: Хочу "переплюнути" Зеленського в плані гумору і в плані того, як він проводить заходи. Ця людина дуже крута. Його імпровізація – наче він як з небес спустився, щоб зімпровізувати (сміється, – К.). От як "Лігу сміху" він веде. Якісь команди жартують, а він інколи жартує ще краще, ніж вони. Але видно, що це імпровізація, а не заготовка.
Владислав: Якщо ти заговорив про Зеленського, то я говоритиму про Притулу. Також людина, про яку я багато читав. І знаю, що коли він проводить гумористичні шоу, то виходить абсолютно без сценарію. Для мене це взірець.
Василь: Я ще хотів би "переплюнути" Олександра Скічка. Він був ведучим на "Євробаченні". Якщо вже провів такий конкурс, то це рівень. Є що внукам розповісти. Це вже не просто захід, а "Євробачення", тим паче в Києві.
– Ви – студенти технічного університету. Зізнавайтеся, чи маєте якісь привілеї, коли робите події для навчального закладу?
Василь: Найчастіше всі нейтрально ставляться. Треба розуміти основні речі: навчання – це навчання, а якась своя діяльність для університету – це зовсім інше. Деякі викладачі можуть добре поставитися до цього і якось пом'якшено до тебе ставитися, але не всі. Викладачі розуміють, якщо ти пропустив пару, то все ж таки ти не займався якоюсь нісенітницею: не прогулював, не сидів за гаражами чи як там кажуть.
– У наш час всі стають блогерами. Це допомагає ставати більш пізнаваними та популярними. Не думали таким чином збільшити свою аудиторію?
Василь: Зараз розкажу одну епічну штуку: в мене є канал на YouTube, і там 24 підписника (сміється, – К.). І ці 24 людини – це, напевно, мій швагро і дуже близькі друзі. Я туди завантажував відео з деяких заходів, щоб люди побачили, як ми готуємося до них. Це для того, аби потім я і люди, які були зі мною, через кілька років могли подивитися на це і посміятися.
Владислав: Я стежу за дуже багатьма українськими ведучими в різних містах. І наткнувся на одне інтерв'ю, де ведучий розповідав, що він знімає влоги із заходів. Із цих влогів приходить дуже багато клієнтів, які бачать, який ти насправді. Нам було б цікаво задуматися над такою діяльністю. Але зараз чи потім – це вже інше запитання.
– Після закінчення університету станете серйозними фахівцями у своїй технічній сфері чи оберете діяльність ведучих?
Василь: Вже зрозумів на 1 курсі, що дуже мала ймовірність того, що я буду працювати за спеціальністю. Відкрив для себе, що я творча людина і вже маю залежність від сцени і виступів. Хочу зробити це основною роботою, і, можливо, матиму ще якусь додаткову.
Владислав: Побутує така думка, що диплом – це просто папірець. Можливо, й так, але я зовсім не жалкую, що вступив до університету тому, що виш – це така платформа, яка дає нереальні можливості для розвитку у будь-якій сфері.
Василь: Загалом будемо й надалі працювати ведучими та знайдемо щось із цим пов'язане: на телебаченні, сценаристами чи навіть арт-директорами в якомусь закладі.
