Розвиток нашої цивілізації відображений у матеріалах, які вона отримує і використовує для власних потреб. Тому матеріалознавство - це наука не тільки про будову і властивості речовин та матеріалів, але й про історію розвитку людства, злети інженерної винахідливості і фатальні помилки дослідників, про світ, у якому житимемо завтра.
Чому бронзова доба минула три тисячі років тому, а мідь використовуємо й донині? Невже алюміній 200 років тому вартував дорожче срібла? З чого будують космічні кораблі? Плащ-невидимка – це фантастика чи реальність?
Відповіді на ці та інші запитання шукали разом волинські школярі під керівництвом професора кафедри матеріалознавства Ольги Іванівни Гулай на заняттях літньої школи з матеріалознавства. У рамках проєкту «Наукове літо – 2023», започаткованого Волинською обласною Малою академією наук, а також Всеукраїнського проєкту з розвитку професійної освіти «Youth Professional Development for Future», з 6 по 10 червня відбулися практичні заняття у лабораторіях ЛНТУ.
Темою цьогорічної школи стали метали та їхні властивості. Під час занять юні науковці знайомились з загальними властивостями металів, на практиці визначали хімічні властивості заліза, міді та алюмінію. Досліджуючи питання, чому не іржавіє Делійська колона, вивчали явище корозії, аналізували причини її виникнення та методи захисту.
Механічні властивості металів експериментально встановлювали під керівництвом професора Олени Аркадіївни Мікуліч. А доцент Дмитро Анатолійович Гусачук відкрив секрети внутрішньої структури сталі та познайомив із роботою оптичного мікроскопа.
Підсумком навчання у літній школі стала презентація власних проєктів на тему «Вражаючі металеві конструкції». Найактивніші учасники літньої школи отримали сертифікати, і особливо приємно, що цьогоріч серед юних матеріалознавців були школярі не тільки з Луцька, а й з Колок та Звіріва.
P.S.: Цитата про поточний момент
Війна – це спосіб розбивати вщент, розпорошувати в стратосфері, топити в морській безодні матеріали, які могли б поліпшити народу життя і тим самим в кінцевому рахунку зробити його розумнішим.
Джордж Орвелл. 1984.
Ольга Гулай, професор кафедри матеріалознавства
