Війна в Україні наносить разючі удари у всіх сферах нашої життєдіяльності. Невідворотні наслідки, зміна цінностей, переоцінка життя: ті речі, з якими нам довелося стикнутися у 2022-му.
Інформаційний проект «#Молоді вчені ЛНТУ» був започаткований задовго до сьогоднішніх подій і був покликаний популяризувати науку серед молоді, відкрити завісу професійної сцени когорти молодих науковців ЛНТУ, аби показати, хто сьогодні робить науку!
Тому продовжуємо тримати науковий фронт і розповідати про молодих вчених ЛНТУ, аби стимулювати молоде покоління до розвитку, процвітання та успішної реалізації.
Сьогодні про мистецтво у науці та науку в мистецтві, сучасні технології віртуальної та доповненої реальності і їхні можливості у дизайні, а також про мірило успіху сучасного вченого розповідає член наукового товариства студентів, аспірантів, докторантів і молодих вчених ЛНТУ, мисткиня Роксолана Дудка.
- Який ваш учений ступінь та посада в ЛНТУ?
-Я докторка філософії з дизайну, кандидатка мистецтвознавства. В Луцькому національному технічному університеті я доцентка кафедри архітектури та дизайну.
- Ви із Полтави, як опинилися у політехівському колективі Луцька? Яким чином поєднуєте Полтаву та Луцьк у професійному житті?
-Так вийшло, що я навчалася в магістратурі в Києві, працювала в університеті в Полтаві, закінчила аспірантуру в Харкові та захистила дисертацію у Львові – то чому б не працювати у Луцьку)))
Насправді, з Луцьком мене поєднувало знайомство з моєю подругою Бондарчук Юлією Сергіївною, на час навчання в аспірантурі, та один виставковий проєкт у музеї сучасного українського мистецтва Корсаків, в рамках моєї мистецької діяльності. Тепер вже моя колега з кафедри архітектури та дизайну Юлія Сергіївна і запросила мене взяти участь у конкурсі на посаду як тільки у них з’явилася вакансія. На сьогодні я веду активну виставкову, культурно-мистецьку діяльність, беру участь у міжнародних та українських проєктах в індустрії креативу. Як науковець я також сумлінно виконую свої обов’язки, тож у 2021 році я стала лауреатом конкурсу «Молодий вчений року» від Ради молодих учених при Міністерстві освіти і науки України.
- Кожен науковець має свій напрямок, науковий інтерес. Який напрям ваших досліджень?
-Як мисткиня я ретельно вивчаю значення та глибинне коріння орнаментів, знаків та символів у декоративному живописі. Це допомагає мені вести перемовини зі світом та самовизначитися, самоідентифікуватися в ньому як жінка та як художниця. Занурюючись у мій вигаданий, намальований світ, моє мистецтво, можливо зрозуміти світобудову і роль людини в ній. Одночасна простота та складність форм і образів, які я використовую в своїх роботах, мають глибокий зміст та тлумачення, а їхні казкові варіації з пізнаваними зображеннями провокують роздуми на тему особистісного розвитку й краси навколишнього світу. Обрана манера декоративності зображення дає мені можливість особистої інтерпретації світу, в якому я живу і в якому хотіла б жити.
В науці я досліджую сучасні технології віртуальної та доповненої реальності та їх можливості в мистецтві та дизайні. Я давно відійшла від наукових інтересів «періоду написання дисертації», а саме від ергодизайну предметно-просторового середовища. Зараз поєдную власні сталі мистецькі практики, практичну діяльність з теоретичним та описовим, для більшого розуміння іншими (хто не має досвіду роботи з імерсійними видами мистецтва та сучасними технологіями).
- У чому полягає особливість цього напрямку?
-Як практикуюча мисткиня, я маю можливість «зсередини» дослідити обране поле цікавих на сьогодні тенденцій. Як працює блокчейн, що таке NFT, які можливості роботи з віртуальною реальністю, що таке доповнена реальність та наскільки це корисно в мистецтві та дизайні. Як можна створити власний проєкт, використовуючи штучний інтелект? Ці та багато інших питань неможливо зрозуміти через описовий характер, текст, статтю. Для того, щоб розповідати студентам щось справді ціннісне та актуальне я маю бути спеціалістом або, хоча б, юзером цих всіх «речей», досліджувати додатки, практикувати навички, вивчати інтерфейс, знати алгоритми...
Я постійно відвідую (відвідувала до повномасштабного вторгнення росії 24 лютого 2022 року) мистецькі виставки, беру участь в резиденціях для художників, освітніх програмах, тренінгах та хакатонах. Це дає змогу не зупинятися та не обмежуватися якимись існуючими навичками, весь час поповнювати термінологічний апарат, відкривати «щось нове», щоб в подальшому більш глибоко досліджувати та вивчати.
(Спробувати можна тут: https://www.facebook.com/fbcameraeffects/tryit/257171173009789/ та тут: https://www.instagram.com/ar/257171173009789/)
(Спробувати можна тут: https://www.instagram.com/ar/932677441005760/ та тут: https://www.facebook.com/fbcameraeffects/tryit/932677441005760/)
-Ваша діяльність – абсолютно творча. Чи існує наука у мистецтві і мистецтво в науці?
-Звичайно) Якщо говорити загально, то є окремий напрямок мистецтва Scienceart, де за допомогою сучасних технологій, матеріалів та нових виразних засобів, заснованих на наукових методах, розробках та досягненнях, втілюється у життя художній образ. Також існує популярний напрямок у мистецтві під назвою біо-арт (як один з видів scienceart), він працює з живими тканинами, бактеріями, організмами, життєвими процесами та навіть цілими екосистемами. Основним способом художнього вираження у біо-арті є жива матерія. Це дуже цікаво і завжди несподівано, це рушить твоє розуміння мистецтва, як чогось зрозумілого і рукотворного (це більше не про мене, а про людей, з академічною освітою в мистецтві).
Багато всього прекрасного, карколомного та вже не такого «далекого» і «фантастичного», як це було колись. Це раніше ми тільки мріяти могли про власний фотоапарат, а потім інтернет, технології, можливості… і ось ми вже у метавсесвіті! І для розуміння – це все не про фінансові можливості чи якісь «спец.умови», я весь час розповідаю студентам про безкоштовні додатки та онлайн уроки. Раніше були комп’ютерні клуби (та вони і зараз існують), а тепер можна сходити в клуб віртуальної реальності – спробувати попрацювати в окулярах, зрозуміти механізм. Але і купити їх можна зараз вже за ціною бюджетного смартфону! Тому я не вірю людям, які розмовляючи зі мною, тримають у руках айфон і говорять, що це все «дорого»)))))
(Спробувати можна тут: https://www.instagram.com/ar/1082026539199870/ та тут: https://www.facebook.com/fbcameraeffects/tryit/1082026539199870/)
(Спробувати можна тут: https://www.instagram.com/ar/4152982081468871/ та тут: https://www.facebook.com/fbcameraeffects/tryit/4152982081468871/)
-Минулоріч ви стали лауреаткою конкурсу «Молодий вчений року». Розкажіть про цей конкурс і вашу участь у ньому. Які ще досягнення маєте?
-Загалом нічого розповідати). Як і багато інших конкурсів, я просто заповнюю заявку і відправляю необхідний перелік документів. Головне - це невпинність в роботі, щоб ти була цікава як особистість, щоб твоя діяльність не обмежувалася простим читанням лекцій чи підготовкою наукових публікацій. А для мене пріоритетний напрямок в житті – це практична культурно-мистецька діяльність. Великий перелік реалізованих проєктів та широка географія власної діяльності це, можливо, те, що виділяло мене серед інших учасників конкурсу. Насправді, я не знаю, що розповісти. На нагородження я не їздила, бо не змогла в цей день поїхати до Києва, а власне зі мною ніхто комунікацію не тримав ні до оголошення результатів, ні після.
Якщо Вам цікаво про досягнення, то я краще розповім про грант від Українського культурного фонду, який я виграла у 2021 році та про три стипендії Президента в минулі роки чи грант Президента для молодих митців, який я також виграла. Але, якщо чесно, це просто ресурсна підтримка, в основному єдиний ресурс - то фінанси, але хоча б щось. В Україні ці всі нагороди не дають тобі привілеїв, не відчиняють дверей, не «підносять» тебе на п’єдестал. Це сувора реальність. У нас відсутній ринок мистецтва, бо не існує державного музею сучасного мистецтва. Премії та нагороди – це чисто «протокольна історія» і про тебе ніхто не згадає вже на наступний день.
Все залежить виключно від тебе. Ти – єдиний важливий ресурс і мірило успіху. Ніякі регалії в Україні не дадуть тобі шани та поваги, якщо ти не працюєш. Тож важливо «що ви робите», «що ви розповідаєте про те, що робите», «що люди говорять про те, що ви робите», - кінцевий продукт який ви створюєте, наскільки він унікальний, неповторний, актуальний і т.д.
-Якими рисами повинен володіти успішний науковець?
-Йти «в ногу з часом» і все, що цьому передує: актуальність, швидкість адаптації, взагалі адаптивність, бажання та віра в те, що ти робиш. Найголовніше – ЛЮБИТИ те, чим ти займаєшся. Не може бути щось класне, цікаве для інших, актуальне чи «прикольне», якщо це не зроблене з любов’ю. Коли ти живеш, буквально живеш своєю професією, палаєш щоразу ідеями, у тебе щохвилинний брейншторм, ти весь час відслідковуєш можливості, береш участь у всіляких проєктах, пишеш заявки, навіть якщо це не «прямі твої інтереси», вільно «впускаєш в життя» сучасне та неформальне – це і є успіх. Так, можливо вигоріти в цьому процесі (як і в багатьох інших!), але для цього якраз і існує така величезна кількість «всього» та «всякого», на що можна переключитися «не збавляючи обороти».
І поважати свого студента. Ми росли без гаджетів та в буквальній бідності, нам легше уявити життя без всього сучасного, аніж їм - вони «росли з телефоном в руці». Тому, звичайно, у них більше відволікаючих факторів та нижча ступінь концентрації, аніж у нас. Але це лірика - головне то все одно кохання)))))
-Чи перспективною є наукова діяльність і як зацікавити нею молодь?
-Наука – це цікаво, якщо вона не є сухою методологією чи пустим лекторним процесом. Для мене теорія без практики – взагалі не наука, тож я себе як такою науковицею і не вважаю (моє дисертаційне дослідження було більш теоретичне ніж практичне, впровадження в рамках дисертації не рахуються як практичне втілення чи застосування новизни), має бути щось справді наукове, нове, невідоме до цього часу – як дешеві та дієві ліки від раку, надміцні екологічні будівельні матеріали чи інше.
Є безліч сучасних практик заохочення молоді до наукового процесу. Але у нас до сих пір практикуються «мучення», а не «насолода». Перша причина – це відсутність актуальності отримання наукової освіти. Ти маєш пройти всі кола бюрократії, жадібності та корумпованості для того щоб що?- отримувати мінімальну заробітну плату в ВНЗ та вагон з причепом зобов’язань?, а то і взагалі працювати не за фахом. Майже всі мої знайомі після отримання вищої освіти перевчалися, вони більше року втратили (це після п’яти років навчання в університетах!) бо просто не знали «що робити далі»!
Є сфери освіти, які будуть популярні найближчі п’ять років, серед них IT, Gamedesign та інші. Я не думаю, що треба робити наголос на науці. Зараз важливо випускати гарних спеціалістів, з серйозним багажем теоретичних та практичних навичок , що можуть бути конкурентноздібрими в обраній сфері. Наука -це більше вибір одиниць, а ніж загальна тенденція. Треба впроваджувати новітні практики викладання та змінити формат комунікації в середині вищих навчальних закладів та профільних міністерств. Молодий науковець має розуміти, що він потрібен державі, своєму ВУЗу, міністерству освіти – його мають заохочувати, покривати витрати на участь в конференціях, лобіювати його інтереси та популяризувати під час обмінів (в т.ч. міжнародних), оплачувати стажування, практики, семінари, тренінги… У нас цього немає, тому і немає бажаючих йти у цей так званий «науковий світ».
- Який він – сучасний вчений?
-Буду писати про сучасну вчену, може наступного разу і конкурс буде «Молода вчена року», а то набридли вже ці маскулінітиви. Мультидисциплінарна, високопрофесійна, освічена, самобутня, молода та амбітна – молодий науковець та науковиця - українці, що гідно прославляють націю на теренах наукової, мистецької та освітньої спільноти цивілізованого світу.
