Завдяки ЗСУ та з довірою до наших захисників, ми намагаємося робити усе, аби наука й освіта примножували Україну талановитою молоддю та гідною науково-педагогічною елітою і робимо це у співпраці із міжнародною спільнотою.
Наші студенти та науковці продовжують брати участь у програмах міжнародної мобільності, черпати новий досвід та ділитися власним. Сьогодні більше 30 студентів ЛНТУ з різних факультетів та спеціальностей перебувають на навчанні у Любліні. Одна із них - студентка першого курсу спеціальності Маркетинг Анастасія Масякіна. Тож в рамках проекту «Наші люди всюди - ЛНТУ без кордонів», про навчання у Польщі, відмінності в освітньому процесі та перспективи, які відкривають програми мобільності, далі в інтерв'ю.
-Настю, розкажи, де саме ти зараз перебуваєш на навчанні?
- Перебуваю у Польщі, а навчаюсь у «Вищій школі економіки і інновацій» міста Любліна.
-В рамках якої програми відбулася поїздка і які її особливості?
- Програма називається «Солідарність з Україною». На мою думку, особливість цієї програми - зацікавити студентів пізнавати світ. Також ми тут опинилися, щоби очно закінчити семестр через війну в Україні.
-Які у тебе умови проживання і перебування за кордоном?
- Проживаю я у хостелі. Спочатку умови проживання були не дуже, але декан факультету забезпечив нас усіма необхідними речами.
-У чому полягають особливості навчання в Польщі, чим відрізняється освітній процес?
- Серед особливостей є те, що для іноземних студентів відсутні іспити при вступі до ВНЗ Польщі. Крім того, студентам з інших країн можна працювати у вільний від навчання час без додаткових дозволів. Також навчання в Польщі відкриває гарну можливість подорожувати країнами Шенгенської зони.
А відрізняється освітній процес тим, що пара розпочинається у нас о 8:15. Відмінності є у системі оцінювання, а також існує електронний щоденник. При вході у школу висить табло, на якому вказано, в якому кабінеті відбуватиметься пара. До речі, пара в середньому триває від 2-5 годин.
-Іноземний ЗВО відкритий для наших студентів у плані доступу до лабораторій, майстерень чи ресурсних центрів?
- Так, ми відвідували Lubelski Park Naukowo-Technologiczny SAі Uniwersytet Marii Curie-Skłodowskiej.
-Якою мовою відбувається навчання і чи виникають певні незручності через мовний бар’єр?
- Навчання відбувається польською мовою. На початку було дуже важко, адже я не знала польської, тому для мене мовний бар’єр існував. Я використовувала українську та мову жестів. Але все залежить від вимови викладача: один повільно і чітко говорить, а інший спішить і ковтає останні склади. Тому на даний час я більш-менш розумію викладачів.
-Які враження від перебування у новій країні та які перспективи вона відкриває?
-Перші мої враження від Любліна були ніякі, адже архітектурно він нагадує Львів. Але згодом місто мені сподобалося, я можу сказати що воно красиве, динамічне, шумне, а фестивалі та виставки пожвавлюють вулиці Любліна.
-Як нині відносяться викладачі та однокурсники до українців, в сьогоднішніх умовах війни в Україні? Чи існують певні програми підтримки наших студентів?
- Ще в перші тижні тут студенти «WSEI» почали фотографуватися з нами, говорити, які ми класні. А щодо викладачів, то бувають різні. Мені найбільше сподобалася викладачка панні Анна. Її цікавили наші традиції і звичаї нашої культури. Ми ділилися інформацією про Україну, а вона про Польщу. Особливих програм підтримки немає.
-Чи провадите якусь волонтерську діяльність, перебуваючи за кордоном?
- Я не волонтерила, бо була зайнята навчанням, а от мої друзі – так. Як тільки буде можливість, я долучатимусь до волонтерства також.
-Як складаються відносини із тамтешніми здобувачами і чи існують відмінності між нашими та польськими викладачами й підходами до студента в цілому?
- Не можу сказати про навчання польських студентів, бо заняття у нас відбуваються у роз’єднаному форматі. Із нами викладачі працюють окремо.
Між викладачами та їхніми підходами до студента дійсно існує відмінність. Українські викладачі стараються всіх навчити, у них цікаві пари, ще й на лекціях пояснюють, показують на дошці, а у польських викладачів - все навпаки. Тому як на мене, різниця разюча.
-Чи є можливість подорожувати, що встигла побачити і що зацікавило тебе найбільше?
- Є можливість подорожувати. Я їздила у Варшаву, там мені дуже сподобалося. Перші враження були «Вау», ніби я у Нью-Йорку. А також була можливість з’їздити у Литву на практику, але через певні вимоги, я туди потрапити не зможу. Проте, в інших студентів така можливість є.
-Як проводиш своє дозвілля?
-Вільний час я проводжу вдома, дивлячись японські анімації, граю в комп’ютерні ігри, а також ходжу в спортивний зал і час від часу ми виходимо гуляти із дівчатами.
-Чи порадиш студентам та своїм колегам долучатися до подібних програм? Що, на твою думку, дає молоді можливість навчання за кордоном?
- Я раджу долучатися, адже така можливість випадає раз в житті. Можливо комусь не особливо хочеться вчитися, але пізнавати світ - це неймовірно і цікаво. Думаю, що долучалася б ще до таких пропозицій, як тільки вони з’являться. Оцінити рівень навчання за кордоном, відмінності – це цікаво. Тим паче, якщо студенту тут сподобається, є усі можливості продовжити навчання за кордоном.
-Які твої плани та перспективи на майбутнє?
- В планах вчитися (вступити у магістратуру), розвиватися та, за нагоди, пізнавати світ й вдосконалювати англійську.
