Його прізвище одразу викликає зацікавленість у походженні, а вік мотивує та надихає бути таким же жвавим, активним і взірцевим для молоді. Сьогодні ми пишемо про Євгена Андрійовича Січиокно – старшого лаборанта кафедри будівництва та цивільної інженерії, який майже 30 років свого життя присвятив роботі в ЛНТУ і нині відзначає 85-річний ювілей.
«Мій батько з Полтавщини, з самого міста Миргород», - розповідає Євген Андрійович, коли запитуємо про походження. Дідівська хата залишилася на малій Батьківщині, а родина Євгена Андрійовича по батьковій лінії у післявоєнні роки перебралася на Захід України, до Луцька, де зростав та продовжував власний рід наш колега.
«Я присвятив багато свого життєвого часу будівництву. 25 років працював у будівництві та ще 10 років у проектній діяльності. З часом у мене «назбирався» пільговий стаж для виходу на пенсію, але мені запропонували посаду завідувача лабораторії. Я ознайомився із тутешньою інженерною роботою і мене вона задовольняла. У той час, а це 90-ті роки, все лише становилося, тож те, що нині є в лабораторії – було зроблене нами. Завдячуючи Ользі Анатоліївні Ужеговій (ред. – завідувач кафедри БЦІ), ми започаткували підтримку кафедри, працювали над інженерним забезпеченням лабораторії», - розповідає старший лаборант.
Так, до прикладу, на кафедрі з’явилася тензометрична станція. У 2000-х роках вона вартувала дуже немалих коштів, близько 5 тисяч доларів, утім завдяки допомозі місцевих депутатів, її вдалося придбати. Унікальною комп’ютеризована система є тим, що в ЛНТУ вона лише друга в Україні і дає можливість знімати покази з багатьох десятків датчиків, аналізувати їх і досконально досліджувати матеріал. Водночас, на ній пройшли наукову практику та дослідження чимало молодих науковців, які нині продовжують навчати будівельній справі нові покоління будівельників.
«Таким шляхом, завдяки зв’язкам із виробниками та партнерами, на сьогодні ми маємо досконалі сучасні прилади, які нам допомагають у роботі та в освітньому процесі, ми маємо електронні прилади, які дозволяють робити дослідити з обстеження конструкцій», - додає Євген Андрійович.
А ще, у свої 85 років Євген Андрійович намагається підтримувати власну фізичну форму і пригадує, як посилено займався спортом ще будучи студентом Львівської політехніки, виступав на змаганнях та був активним учасником Студентської ради університету.
Закінчивши навчання в університеті, Євген Андрійович працював за розподілом у Казахстані на металургійному заводі, який саме тоді розбудовувався. Пропрацював за тисячі кілометрів від рідного дому 5 років і саме у далекому краї знайшов свою дружину.
«Потяг повернутися на Батьківщину був, тому ми приїхали до Луцька, де уже почала розвиватися промисловість, створювалася інфраструктура, а я став учасником цього будівництва», - ділиться Євген Андрійович.
Більше того, наш колега побував у Нігерії, де працював на будівництві. Пригадує, що робота була важка, особливо через спеку, але й добре оплачувана. Повернувшись до Луцька, пішов у проектну фірму, а оскільки на той час, вона мала московське підпорядкування, тож довелося побувати у різних куточках радянського союзу, там, де розбудовувалися підприємства автомобільної промисловості. Згодом Україна стала самостійною і Євген Андрійович Січиокно потрапив до ЛНТУ й відтоді є невід’ємною частиною нашого колективу.
«Поєднання досвіду і молодості – це дуже велика справа. Я відчуваю життєву потребу у спілкуванні з молоддю, я переймаю від них усе позитивне. Я підтримую колектив, колектив приймає та підтримує мене і мене це задовольняє. До того ж, великий вплив має керівник, якщо він на місці, то це створює хорошу атмосферу у колективі», - наголошує Євген Андрійович.
Про підтримку у колективі й дійсно дбає завідувач кафедри БЦІ Ольга Ужегова, яка підтверджує, що саме завдяки об’єднаній командній роботі із Євгеном Андрійовичем, кафедра та лабораторія здійснила особливі зрушення у своєму розвитку та становленні і продовжує рух уперед.
«Кафедра, тоді ще промислово-цивільного будівництва, створилася у 1992 році, Євген Андрійович прийшов до нас трішки пізніше, у 95-му і вже майже 30 років він працює тут. Спочатку був завідувачем всіх лабораторій нашої кафедри, згодом, завдяки йому, ми змогли організувати співпрацю з багатьма підприємствами міста Луцька, і загалом, в нашій будівельній лабораторії все започатковував Євген Андрійович. Він створював комп’ютерний клас, найпотужніший на факультеті, де є багато прикладних програм, якими користуються наші здобувачі і викладачі, все це його заслуга. А ще, він брав участь у багатьох спартакіадах, які проводилися в нас в університеті і завдяки йому, ми здобували багато перемог», - розповідає Ольга Анатоліївна.
Та найголовніше, каже Ольга Ужегова, життєвий досвід Євгена Андрійовича допомагає усьому великому колективу кафедри: «Він у нас флагман, взірець, з нього беремо приклад. Завжди комунікабельний, наполегливий, із силою волі, перший у всьому та є зразковим для молоді, яка працює у нас на кафедрі. Він виїздить на об’єкти, проводить обміри, дослідження матеріалів та конструкцій, добре почувається в Інтернеті, займається пошуком нормативних документів, чинних на даний момент. Він допомагає проводити лабораторні заняття, прикладний навчальний процес відбувається саме тут, у лабораторії. Надійна та відповідальна людина, за яку ми усі вдячні долі».
Надзвичайно приємно бачити та відчувати таку підтримку, взаємоповагу та довіру у колективі. Щиро вітаємо Євгена Андрійовича Січиокно із ювілеєм, зичимо міцного здоров’я, сили та наснаги, миру і добробуту в родині, взаєморозуміння у колективі, життєвого оптимізму та успішної реалізації нових й нових професійних та особистих планів та проектів! Пишаємося Вами!
