1-3 вересня у селі Лінстов, що розташоване поруч з автобаном Берлін – Росток на півночі федеральної землі Мекленбург-Передня Померанія Федеративної Республіки Німеччина, проходив черговий музейний фестиваль, присвячений 30-річчю музею волинських переселенців та місцевої краєзнавчої спілки, яка є меценатом і утримувачем музею.
Запрошеними гостями фестивалю від України були доцент кафедри соціогуманітарних технологій Михайло Костюк та голова ГО «Міжнародне товариство німців України – Відергебурт» Володимир Піньковський. Музей у Лінстові унікальний не лише для ФРН. Це єдиний у світі культурно-освітній заклад, який вже 30 років досліджує та популяризує історію волинських німців і в різних формах сприяє розвитку українсько-німецьких культурних контактів. Наш викладач підтримує творчі й наукові зв’язки з музеєм вже більше 10 років. У перші вихідні вересня тут проходять традиційні фестивалі (музеумфести), на які приїжджають волинські німці та їхні нащадки з усіх куточків Німеччини та з інших країн світу.
Програма музеумфесту розпочалася у п’ятницю 1-го вересня ввечері з презентації книги німецького журналіста Штеффена Добберта «Ukraine verstehen – Geschichte, Politik und Freiheitskampf» («Розуміти Україну – історія, політика та боротьба за свободу»). В лютому цього року Штеффен презентував свою книгу в Україні, в тому числі й для студентів та викладачів нашого університету. З того часу він і далі невтомно продовжує проводити презентації своєї книги у різних регіонах Німеччини, і тим самим поширювати об’єктивну інформацію про історію України та її сьогодення. Після читання фрагментів книги відбулася дискусія, модератором якої був керівник музею Міхаель Тосс. В дискусії взяв участь і Михайло Костюк.
Кульмінаційні заходи музейного фестивалю відбувалися в суботу 2-го вересня. Організатори дійства підготувати насичену програму. Розпочалася вона з виступу голови краєзнавчої спілки Лінстова Йоганнеса Хербста. 30 років тому він був бургомістром цього села і саме йому належала ініціатива створення місцевої краєзнавчої спілки та музею волинських переселенців, які оселилися тут після закінчення Другої світової війни. У своєму виступі Й. Хербст виклав коротку історію створення та діяльності музею.
Потім були вітальні промови представників різних органів влади та гостей фестивалю. Михайло Костюк та Володимир Піньковський також привітали ювілярів, вручили грамоти, подяки і подарунки. Особливо тепло вітали учасники фестивалю нащадка волинських німців із колонії Маринків, що була колись поблизу села Береськ Луцького району, Адріана Кіссмана із далекої Бразилії. Михайло Костюк передав бразильському гостю свої книги з історії волинських німців, українську та волинську символіку і сувеніри.
Крім цих урочистостей, гості фестивалю могли оглянути сам музей та кілька цікавих виставок, розташованих як у будівлях музейного комплексу, так і на подвір’ї музею. Бажаючі мали можливість обмолотити ціпами снопи пшениці, як це робили колись німецькі поселенці на Волині, або ж розпиляти дерев’яну колоду спеціальною дворучною пилкою. Місцеві господині частували гостей і учасників свята смачними стравами, приготовленими за давніми волинськими рецептами. Кілька місцевих художніх колективів дарували всім присутнім свої виступи, а вдячні глядачі винагороджували їх щедрими аплодисментами.
Територія музейного комплексу цього дня була наповнена родинною атмосферою тепла і домашнього затишку. Всі присутні почували себе великою родиною, спільним для якої була рідна земля їхніх предків – Волинь. З настанням сутінок офіційна програма суботнього дня завершилась. Але спілкування гостей і учасників фестивалю ще якийсь час тривало. Вони ділилися спогадами, розповідали свої сімейні історії, показували фото з родинних альбомів.
Заключний день музейного фестивалю розпочався у неділю 3-го вересня із богослужіння у місцевій лютеранській церкві. Проводили його пастор Олівер Бере та пасторка Аня Фішер, предки якої до 1940 року також були поселенцями на Волині. Після завершення богослужіння гості та учасники музеумфесту повернулися на територію музею, де відбувся завершальний захід триденних святкувань – церемонія вшанування пам’яті жертв втеч і вигнання. Її ведучими були згадані вище лютеранські пастори. Як і під час богослужіння, так і в своїх промовах під час заключного дійства музейного свята, вони не лише згадали волинських німців, які стали жертвами втеч і вигнання у роки Другої світової війни, але й нинішніх українських біженців, змушених рятуватися втечею від рашистських окупаційних військ у різних країнах Європи, в тому числі й Німеччині, яка прийняла близько мільйона українців. Частина з них проживає у навколишніх населених пунктах. Лютеранські пастори, місцеві органи влади та небайдужі жителі вже другий рік їх всіляко опікають і допомагають. Під час цього заходу виступили також представник влади федеральної землі Мекленбург – Передня Померанія, а також гості з України і Бразилії. На завершення цієї урочистості Володимир Піньковський та Адріан Кіссман поклали вінок до символічного каменя пам’яті жертв втеч і вигнання. Всі присутні вшанували їх пам’ять хвилиною мовчання і спільно виконали неофіційний гімн Волині – пісню «Волинь моя» у перекладі німецькою мовою.
Приємно відзначити, що впродовж усіх трьох днів ювілейних святкувань у Лінстові актуальною була тема рашистської агресії в Україні, стійкості, мужності та героїзму українського народу. Про це говорили всі промовці, лютеранські пастори, учасники і гості фестивалю. Вони висловлювали свою підтримку та солідарність з нашим народом у його важкій і справедливій боротьбі проти рашистської агресії. Пасторка Аня Фішер спільно з Михайлом Костюком під час фестивалю організували благодійний розпродаж волинських солодощів та сувенірної продукції, привезеної з Луцька. Зібрані кошти будуть перераховані для допомоги Україні на спеціальний рахунок в українському посольстві у Берліні.
Після завершення всіх заходів ювілейної програми музейного фестивалю Михайло Костюк обговорив із керівником музею Міхаелем Тоссом та головою місцевої краєзнавчої спілки Йоганнесом Хербстом перспективи продовження співпраці та ідеї нових спільних проектів, спрямованих на подальше розширення і зміцнення взаємних культурно-просвітницьких контактів.
Доцент Михайло Костюк
