День Гідності і Свободи – це не про свято, це не про день радощів і щасливих усмішок. Це про день шани і пам’яті, про тих людей, які віддають свої серця рідній країні, які ціною власного життя боронять рідну землю і вільне майбутнє нових поколінь.
День Гідності і Свободи був започаткований на честь початку двох знаменних подій у новітній українській історії - Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013 року. Ті періоди, про які ми не читали у книжках, а які писали власними життєвими сторінками. Ті періоди, коли ми вирішили бути сильнішими і власноруч творити свою історію, відстоювати право на існування, боронити власні цінності, власну гідність і власну свободу.
Боротьба за українську незалежність триває століттями, ця ж боротьба тривала і на Майдані, боротьба за Україну триває і нині… Вона наповнена тисячами життів патріотів, слізьми і страхами, болем і жахом, але продовжує наповнювати ще більшою силою, відчайдушністю, любов’ю і жагою до волі, до незламності і незалежності.
Сьогодні, у десяту річницю Дня Гідності і Свободи України, студенти та колектив ЛНТУ доєдналися до спільного перегляду документальної кінострічки «Зима, що нас змінила». Та зима дійсно змінила усе… змінила усіх. На цьому наголосила й проректор ЛНТУ з науково-педагогічної роботи та досліджень Олена Лютак:
«Війна йде останні два роки, останні 10 років, останні 350 років… Фактично наша боротьба до перемоги, до визначення ідентичності, почалася задовго до Революції Гідності, до Помаранчевої Революції. І дійсно, боротьба, коли ми відстоюємо своє бажання бути незалежною, демократичною, вільною, свободолюбивою Україною, супроводжує нас багато десятиліть. Зима, що нас змінила - це останній вагомий, перед повномасштабним вторгненням, етап, який характеризував нас як вільну, європейську країну. Саме студенти першими вийшли на протести проти призупинення тодішньою владою, урядом Азарова і Януковича, нашого євроінтеграційного курсу. Тоді, на етапі, коли угода про асоціацію була вже готова і залишилося лише підписати ці документи, Янукович і Азаров відмовилися це робити і, студенти, як найбільш проактивна, свободолюбива частина нашого населення, вийшли і сказали «Ні» такому свавіллю та відстояли європейський вектор нашої країни».
Нині події, учасниками яких ми були, або за якими спостерігали на власні очі, стали сторінками нашої багатовікової історії. Утім головне завдання – пам’ятати про те, якою ціною нам дається наша свобода і нести цю пам’ять у нові покоління українців.
