Дем'ян Петрик - про успішного "хлопця з села", ЛНТУ та як назбирав на MacBook у Facebook
11 серпня випускник Луцького НТУ, громадський діяч, і, як він сам про себе каже, «простий хлопець з села» Дем'ян Петрик очолив Молодіжну раду Волині. У 24 роки він уже має за плечима три здобутих спеціальності (менеджмент, товарознавство та експертиза у митній справі, міжнародні економічні відносини), активність у Студраді ЛНТУ, головування в міській молодіжній раді, а наразі у нього - робота в ГО «Молодіжна платформа», реалізація близько 80-ти проектів у 8 областях України, безліч енергії і планів на майбутнє.
Відділ іміджу та промоції Луцького НТУ розпитав успішного випускника факультету бізнесу та права Дем’яна Петрика про те, яку роль ЛНТУ відіграв в його кар’єрі, як студенту знайти себе та чи варто долучатися до молодіжних ініціатив.
У тебе є цікава історія про вступ до ЛНТУ. Розкажеш?
О так, завжди розповідаю її студентам. Головне, щоб дружина не образилася, як буде читати J
В 11 класі в мене була шкільна «любов». Я добре здав ЗНО і тому мав можливість обирати між декількома університетами. Планував вступати до Острозької академії, але ця «любов» вступила до луцького медколеджу, тому обрав Луцьк й ЛНТУ і жодного дня не пошкодував! А «любов» завершилася того ж вересня відразу після вступу в університет. Така доля випадкуJ
Яку роль у твоєму житті відіграв ЛНТУ?
Якщо по правді, то дуже велику. Саме в ЛНТУ мене помітили і взяли на роботу. Якби не був активним, то не потрапив би у громадський рух. Можливо пішов би у якусь компанію працювати в офіс, але це не зовсім про мене. Мені ближче контактувати із молодими людьми, вести активну громадську діяльність.
Якби не вів активну діяльність, то не знав би такої кількості впливових людей регіону, представників органів влади, провідних бізнесменів; не був би зараз із ними у добрих стосунках; не було б спільних справ та проектів.
Університет – це дуже хороший старт. Йдіть в Студраду і матимете шанс проявити себе. Зараз продовжую слідкувати за діяльністю політехівської Студради – вони доволі активні, проводять заходи, заявляють про себе – точно знайдете можливість реалізуватися.
Коли відчув, що маєш потенціал до активної студентської діяльності?
В той же момент, коли подавав заявку в Студраду. Я – хлопець з села, тому на початках моє життя в Луцьку виглядало доволі рутино: універ, ввечері гуртожиток і на вихідні в село. В один момент стало трохи набридати, а оскільки мало кого знав і кому довіряв, то вирішив почати розвиватися в середині університету. Тут були знайомі, друзі, а головне – місце, де можна було творити.
Тож, почалося усе в лютому 2015 року, після вступу в Студраду політеха. До того був активним в селі, організовували різні масові заходи, тому досвід став у нагоді.
На той час, головою Студради був Олексій Табачук. Він подзвонив і запитав, що я можу робити, я відповів – все!
А першим моїм завданням, як члена Студради, було розливати каву і чай на якомусь заході. Відтоді все почалося, почалась активна діяльність. Після цього зрозумів, що можна виходити за межі університету і робити щось цікаве. Вийшовши «на місто», довгий час працював у «Молодіжному центрі Волині», після цього потрапив у громадську організацію «Молодіжна платформа», де працюю й досі. Паралельно був головою Молодіжної ради Луцька і зараз, так сталося, що вибрали головою обласної молодіжної ради. Сьогодні точно можу сказати, що все розпочалося з маленького – студентства.
Чи можливо поєднувати активне громадське життя із навчанням?
Поєднувати можна усе. Скажу навіть більше: коли є бажання, то поєднувати навіть легко і в задоволення. Іноді навіть гордість бере від кількості зробленого! Хотілося б, звичайно, додати декілька годин в добу, але й з цими можна впоратися! J
Тут зауважу, що ЛНТУ в цьому плані дуже толерантний. Він дає своїм студентам хорошу можливість поєднувати навчання із громадською чи трудовою діяльністю. Це великий плюс для ЗВО, щоб студенти працювали. Головне – вчасно здавати сесію.
У свої 24 ти уже маєш чималий досвід у громадській діяльності. Розкажи як його здобував?
Через мою діяльність в ЛНТУ мене знали й помічали, тому, реалізовувати себе на міському рівні було вже простіше. Суттєвий досвід здобув у ГО «Молодіжна платформа». А щодо займаних посад, то відверто кажучи, головою міської молодіжної ради став випадково і на початках зовсім не знав, як вона має працювати. Спершу нам допомагав Департамент сім’ї, молоді та спорту Луцької міськради. Ми організовували спільні заходи та проекти. Для мене це був дуже цінний досвід і можливість «набити гуль» на майбутнє.
Щодо головування над Молодіжною радою Волині – моє свідоме рішення. Дуже вболівав за її створення, хотів, щоб вона була стаціонарною і мала повноваження створювати осередки в громадах області. Процес був тривалим і складним, але, зібравши підтримку обласних депутатів, громадських організацій та Ірини Михайлівни Вахович, яка на той момент була головою обласної ради, ми створили Молодіжну раду Волині.
Зараз існує багато напрямків, які треба розвивати і рухати. Наразі рада – це 29 представників студентських, шкільних та молодіжних рад, які готові працювати та розвивати молодіжну політику в регіоні.
Навіщо потрібні молодіжні ради і як туди потрапити?
Молодіжна рада – це своєрідний місток між молоддю і органами влади. Волонтерський рух, який дає можливість кожному знайти себе.
В Луцьку є два великих діючих молодіжних центри: Волинський обласний молодіжний центр і Молодіжний центр Волині. Це дві структури, де перша є комунальною установою, що працює в області, а друга – громадське об’єднання, створене для згуртування молоді.
Крім цього, є багато широко- та вузькопрофільних напрямків: від навчальних центрів розвитку м’яких навичок у молоді до рицарських поєдинків.
Загалом по області є дуже багато доступних та відкритих до співпраці молодіжних громадських організацій. Їх можна знайти навіть в Instagram. Варто просто заходити на сторінку і оцінювати, чи подобається тобі те, чим займається організація. Просто напишіть і вони точно не відмовлять.
А ще в таких організаціях можна навчитись і здобути цінний досвід. Тому, не бійтеся, приходьте, звертайтеся і ставайте частиною молодіжної тусовки Волині.
Як бачиш співпрацю ради з ЛНТУ на посаді голови Молодіжної ради Волині?
По-перше, ЛНТУ – один із найбільших осередків молоді на Волині, а це саме та аудиторія, з якою ми працюємо і яку треба розвивати, тому ми налаштовані на конструктивну співпрацю. Плануємо активно задіювати студентський актив та ресурсну базу ЛНТУ. У нас на відкритті була Ірина Михайлівна (ректор ЛНТУ, - ред.), вона запевнила, що готова до співпраці та спільних проектів.
Загалом, планую зустріч зі студентами ЛНТУ та коледжів, також хочу проїхатись по громадах аби допомогти їм організуватися і і дати старт для розвитку.
Якщо говорити більш глобально, то маю чітке бачення розвитку молодіжної політики в регіоні. Щоразу на урочистих заходах ми чуємо від чиновників: «Молодь – наше майбутнє!». Але коли ж це майбутнє настане?
Тому основною метою Молодіжної ради вважаю: донести владі, що ми – не майбутнє, ми – теперішнє!
На завершення, розкажи про історію із MacBook та силу Facebook?
Ідея виникла дуже давно. Звичайно, в Україні така практика не дуже поширена, але у світі це називається краудфандингом – коли громада скидається на щось, що принесе загальну користь суспільству.
В період карантину кількість роботи за ноутбуком суттєво збільшилася і він почав здавати. Ось я й вирішив, що оскільки працюю на благо громади, то можу звернутися до них за підтримкою. І зробив це доволі виважено.
Напередодні свого дня народження, я написав пост в Facebook, що планую купити собі кращий ноутбук, тому було б чудово, якби мої друзі «подарували» мені віртуальну кружку кави, а вона, в середньому, вартує 20 грн. Таким чином я б зміг «дозбирати» собі до омріяного ноутбука і працювати ще ефективніше. Туди ж прикріпив номер свої карти.
Люди дійсно зреагували і почали надсилати мені кошти. Найбільша сума була – 2000 грн. Назбирав аж 9700 гривень, за що я неймовірно вдячний, бо купив чудового MacBook, який тепер гарно мені служить.
Поради студентам від Дем’яна Петрика:
- Не втрачати час і брати на себе активність з першого курсу!
- Не боятися відповідальності, адже коли вступаєш в університет, тобі уже треба серйозно думати про майбутнє.
- Розвиватися і не зупинятися лише на університеті.
- Вчитися усьому чого вчать! Університет – це чудова нагода здобути базові навички та вміння!
- Не боятися нового і пізнавати світ!
- Виходити за межі можливостей! Лише такі люди насправді здобувають успіх!
Розмовляла Олена Третяк, відділ іміджу та промоції
Фото – Олександр Зелінський
