«В РІДНІМ ДОМІ ПАНУВАТИ НЕ ДАМО НІКОМу»:
ДЕНЬ УКРАЇНСЬКОЇ ПИСЕМНОСТІ й МОВИ
В ЛУЦЬКОМУ НТУ
Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води,
в годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди!
Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов’їну…
Володимир Сосюра
Свято української писемності та мови щороку відзначається в Україні 9 листопада. За православним календарем – це день пам’яті Преподобного Нестора Літописця, послідовника творців слов’янської писемності Кирила та Мефодія.
3 листопада в Луцькому НТУ з нагоди цього свята відбувся урочистий захід, у якому взяли участь студенти факультетів обліку та фінансів, бізнесу, технологічного, комп’ютерних наук та інформаційних технологій.
Розпочалася урочистість зі вступного слова доцента кафедри інженерної педагогіки, психології та українознавства Наталії Шкляєвої, яка зазначила: «Сьогоднішнє свято – День української писемності – приурочене захисту рідного слова. Не випадково нині вшановують і пам'ять українського літописця Нестора – послідовника творців слов’янської писемності Кирила й Мефодія. У 858 році імператор відправив братів для проповіді слова Божого до хазар. Вони відпливли на кораблі до Херсонесу і залишалися там на деякий час для того, щоб вивчити мову. По сусідству з ними жив самарянин, що приніс свої книги Кирилу, сподіваючись перевірити його розум. Той спочатку не розумів їх змісту, але, у надії на Бога, зачинився у своїй келії, довго молився і випросив у Всевишнього дух розуміння мов. Після цього вільно почав читати самарянські книги. Самарянин дуже здивувався, побачивши таке чудо і незабаром прийняв хрещення. У Херсонесі Кирило знайшов Євангеліє і Псалтир, написані руськими письменами, тоді ж трапилась йому людина, яка знала руську мову і допомогла філософові опанувати руську абетку. Помолившись Богові, він почав на здивування багатьох, вільно читати і пояснювати ці книги».
У контексті заходу відзначилося, що рідна мова – це мова, яку кожен опановує ще дитиною. Рідною прийнято вважати мову нації, пращурів, мову, що пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями.
Студенти декламували поезію класиків та читали власні вірші, оповідання, виконували авторські пісні. Серед них: Юлія Скоп (група ФК-32) – вірш «Лиш тільки ти», Дем’ян Петрик (група ТТП-31) – вірш «Моя країна – Україна», Світлана Дячук (група ФК-31) – поезії «Нема…», «Кольори», Леся Зінюк (група ФК-31) – поезії «Ти дивишся в вікно, а там лиш сніг», Наталія Новік (група МО-31) – вірші «Мелодії осені», «Дзвонить листом дуб ялині», Оксана Гарбарчук (група ФК-31) – вірш «Випускний», Курилко Олена (група ОА-41) – поезії «Жіноча доля», «Він пішов на війну, майже рік, як нема», «Любіть Україну»; Тетяна Зубач (група УП-41) – поезія «Поки живі, батьків своїх цінуйте»; Василина Дунь (група ОА-31) – вірші «Коли у світі ти сама», «Навколо є доріг багато», «Чому троянда плаче?», «Приснилось мені…», «Колись кохав, тепер не знаю…», «Я заспокоїлась, правда, не спала»; Софія Смолка (група ТТП-31) – вірш «Коли здається…»; Юлія Гаврилюк (група МО-41) – поезії «Кому потрібна ця війна», «Сьогодні особливий день для всіх»; Ірина Шклянка – вірш «Загублене місто»; Світлана Войчук (група МО-31) – вірші «Лист солдату», «Мама», «Сповідь»; Олена Гнатюк (група МО-41) – твір «Спадок насолоди, болю і вірності»; Олена Волощук (група МК-31) – твір «Життя, життя моє»; Катерина Цалай (група МО-31) – твори: «Т.Г.Шевченко у сприйнятті молодих українців», «Книги – ріки, що наповнюють Всесвіт», Яна Дубінець (гр. ІМ-31) – вірші «Мій Донецьк», «Закохалась»; Іван Воробей (група ПМ-31) – авторські пісні «Кінець літа», «Подорож»; Вадим Булига – авторська пісня «Повертайтеся живими», Марія Мельник (група АВ-42) – вірші «Осінь така мила», «Яблука достигли», «Наймиліша в світі», «У парку тихо ходить осінь»; Ярослав Яблончук (група ПНК-41) – вірші «Первоцвіт», «Морозно-тихий вечір», «Вже побагрянів сад»; Роман Сокол (група КН-41) – вірші «Чому нам з хмар послали кару?», «Якось два хлопці молодих», Марія Гаврилюк (група ОА-32) – вірш «Осінь». Олена Павелко (МО-31) продекламувала вірш Віктора Баранова «До українців», Андрій Синчина (МО-31) – поезію Володимира Сосюри «Любіть Україну».
Власні твори-розповіді, твори-роздуми, оповідання, нариси про дитинство, життя і творчість Івана Франка зачитали такі студенти: Василина Дунь (група ОА-31) – «Вогонь батькової кузні»; Катерина Чирко (група ЕП-31) – «Зів’яле листя Франкового кохання»; Олена Волощук (група МК-31) – «Великий Каменяр». Вірш Івана Франка «Каменярі» продекламував Павло Петровський (група ІМ-32).
На завершення заходу студентка групи ОА-41 Олена Курилко зачитала власну поезію «Любіть Україну».
Наталія Шкляєва,
доцент кафедри інженерної педагогіки,
психології та українознавства
