ВІТАЄМО СТУДЕНТІВ-ДИЗАЙНЕРІВ З ПЕРЕМОГОЮ
У ВСЕУКРАЇНСЬКОМУ КОНКУРСІ ІМЕННИХ СТИПЕНДІЙ
9 студентів-дизайнерів першого курсу групи Д-11 під керівництвом Анни Дідух підготували у вересні ряд документів та заявки для участі у всеукраїнському конкурсі іменних стипендій. До розгляду приймалися заявки від студентів тільки першого курсу вищих навчальних закладів денної форми навчання. Фонд Івана Омелянюка «Майбутня Волинь – Україна» підтримує обдаровану молодь, і це один з перших кроків до побудови успішної, розвиненої країни.
До фіналу пройшли 7 студентів групи Д-11, а саме: Владислав Ільчук, Тимофій Папірник, Ольга Бакун, Євгенія Вотякова, Вікторія Райниш, Дарія Волчкова, Марія Костюшко. 24 жовтня відбувся фінал всеукраїнського конкурсу іменних стипендій від фонду Івана Омелянюка в культурно-просвітницькому центрі міста Ковеля.
Благодійний фонд Івана Омелянюка кожному фіналісту після реєстрації подарував 200 гривень та повернув кошти витрачені на дорогу конкурсантами. На фінал кожен студент підготував свій проект для індивідуальної співбесіди.
13 студентів-першокурсників з усієї України стали стипендіатами благодійного фонду Івана Омелянюка «Майбутня Волинь – Україна», з них троє наших студентів-дизайнерів отримали стипендії у розмірі 1100 гривень. Виплачуватимуться кошти протягом року. Головними критеріями відбору переможців конкурсне журі називає академічну успішність (результатів ЗНО та середнього балу атестату) та соціальну активність.
Студенти Луцького НТУ діляться враженнями після перемоги та своїми ідеями.
Ольга Бакун: «Найулюбленішою справою для мене є вишивання. З дитинства моя бабуся навчила мене вишивати, і тому моя мрія – стати дизайнером одягу. Після закінчення університету дуже хочу відкрити школу української вишивки, відновити традицію наших предків.
Ще одним бажанням є відкрити фабрику натуральних лляних тканин. Вирощувати самим льон, і робити з них хорошу, якісну тканину. З лляних тканин здавна виготовляють постільну, натільну і столову білизну. Дуже хочеться, щоб на ринку стали відомими українські виробники тканин, а не імпортні».
Владислав Ільчук: «Ще з дитинства мрія стати дизайнером розігрівала в мені талант – малювати. Але, щоб досягнути поставленої мети, потрібно було багато працювати. Моя професія дозволяє втілювати красу в життя. Я хочу розробляти одяг для дітей, а саме – школярів. В багатьох країн світу в школах хизуються шкільною формою, яка в кожного однакова. Я хотів би, щоб і в наших українських школах була запроваджена така форма, з українським орнаментом. Колір форми був би синій, а орнамент сірий з білим.. Для дівчат – жакетик та сарафан, а для хлопців жакет та брюки. Приємно було би пройтись коридорами однієї із шкіл України і поглянути на учнів, одягнених стильно та патріотично».
Євгенія Вотякова: «Ще в дошкільному віці мені довелося довгий час перебувати в лікувальному закладі, який своїми сумними стінами гнітив ще більше, ніж сама хвороба і її лікування. І ми з мамою малювали, читали, грали ігри, щоб якось відволікти від атмосфери лікарні. Сьогодні в мене є велике бажання змінити сумні лікарняні дні діток в маленьке казкове свято – розмалювати стіни дитячих палат яскравими барвами і розмістити там знайомих усім героїв мультфільмів і казок. Щоб на стінах зацвіли квіти і було багато зелені… Сподіваюсь, що у цій справі мені допоможуть та підтримають викладачі, волонтери (екологічно-безпечні фарби не дешеві), лікарі, батьки та дітки.
Вікторія Райниш: «Поки що я вагаюсь із своїм майбутнім вибором професії. Обравши поліграфію, я хочу ілюструвати дитячі книги, адже саме вони вчать нас прекрасному і дозволяють бачити світ з різних сторін. Мініатюрами можна захопити дитину та навчити її творити добрі вчинки, адже зараз це рідкість. Обравши дизайн інтер’єру, я хочу створити зоопарк, де б кожна тварина могла відчути себе у своєму середовищі. Наприклад: пінгвінам забезпечити потрібний клімат, а ведмедям велику територію, басейн. Кожна істота потребує чогось особливого, тож варто подбати і про них. В наш час люди нехтують безпритульними тваринами, але варто створити і для них дім; забезпечити їм велику територію та комфорт».
Саме ми будуємо наше майбутнє і потрібно берегти його для наших нащадків, тож своєю діяльність я хочу внести крапельку добра в наш світ, та подарувати радість оточуючим. Потрібно діяти і змінювати усе до кращого!
Анна Дідух,
асистент кафедри дизайну
